Трудові права працівників, хворих на ВІЛ/СНІД

На підставі ВІЛ-позитивного статусу особи зокрема забороняється відмовляти у прийнятті на роботу та звільняти з посади

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини, призводить до погіршення її стану та, як наслідок, особа стає більш уразливою до інших інфекцій.

СНІД – це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ. Особа з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Особи, котрі живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, наділені всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

У статті 2-1 Кодексу законів про працю України вказано, що будь-яка дискримінація у сфері праці залежно від стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД заборонена.

У статті 16 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.1991 р. № 1972-XII більш детально визначено, яких саме обмежень не повинні зазнавати особи, котрі живуть з ВІЛ.

Передусім на підставі ВІЛ-позитивного статусу особи забороняється:

• відмовляти у прийнятті на роботу;
• звільняти з роботи;
• відмовляти у прийнятті до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб;
• відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг.

Забороняється також обмежувати права рідних і близьких цієї категорії осіб. У разі неправомірних дій посадових осіб, хворі на ВІЛ особи та їхні рідні можуть захистити свої права у судовому порядку.

Якщо роботодавець наполягає на проведенні таких обстежень перед прийняттям на роботу, відмовляє особі у працевлаштуванні через підозру або наявність у неї ВІЛ/СНІДу або звільняє з цих підстав з роботи – його дії незаконні й можуть бути оскаржені у суді.

Беручи до уваги такі фактори, як кількість часу, який особа проводить на роботі, а також зростання кількості хворих на ВІЛ/СНІД серед працівників, сфера праці сьогодні розглядається як один з основних майданчиків протидії поширення епідемії. Відповідальні особи на робочих місцях, як роботодавці, так і представники трудових колективів, мають можливості і потенціал, який можна протиставити проблемі ВІЛ/СНІДу.

Роботодавцям рекомендовано під час укладання колективних договорів і угод включати до них положення щодо профілактики ВІЛ/СНІДу у виробничому середовищі та недопущення випадків дискримінації працівників із таким захворюванням відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди».

Раніше ми детально розглянули, що організація трудових відносин в умовах воєнного стану – це особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, котрі працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

• У період простою між роботодавцем та працівником продовжує діяти трудовий договір. Проте в цей час працівники не виконують свої трудові обов’язки.
• Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни.
• Згідно зі ст. 34 КЗпП простій — призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Підприємство, установа зобов’язані надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначив навчальний заклад.
• Особливості виконання трудових обовʼязків за сумісництвом.
• Діти, які працюють, прирівнюються у правах до дорослих, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.