Tag: корупція

Диктатура і шахрайство – як влада прагне контролювати бізнес, медіа та обманути партнерів

   |   By  |  0 Comments

На порядку денному 4 грудня було два знакових законопроєкти – № 10242, яким планувалось встановити кримінальне покарання за оприлюднення конфіденційної інформації з публічних реєстрів, та № 11443, яким внесено зміни до кримінального законодавства щодо відповідальності юридичних осіб.

Перший законопроєкт (№ 10242) негативно вплинув би передусім на ЗМІ, зокрема журналістів-розслідувачів, та громадських діячів і організації, які мають на меті викриття корупції. Наприклад, у разі оприлюднення журналістами даних Держприкордонслужби щодо військовозобов’язаних, які перетинають кордон під час воєнного стану. Або ж у разі оприлюднення інформації про авто, які є у власності чи користуванні чиновників або наближених до них осіб.

Планувалось значно посилити відповідальність за статтею 361-2 Кримінального кодексу, внаслідок чого на період дії воєнного стану відповідальність для осіб, які оприлюднюють конфіденційні дані з публічних реєстрів сягала би 8 років за ґратами. Для порівняння, на сьогодні мінімальним покаранням за той же злочин є штраф від 34 000 грн.

Особливого цинізму цій ідеї додає спроба авторів законопроєкту № 10242 поставити українське суспільство та союзників між вибором – або посилюємо тиск на ЗМІ, або відмовляємось від конфіскації майна корупціонерів, яку монобільшість сама ж і скасувала незадовго до голосування за № 10242.

Завдяки спільній реакції медіаспільноти, вдалось привернути увагу до ризиків цього законопроєкту та його прийняття не відбулось. Однак навряд чи можна назвати це повноцінно позитивною новиною, адже цей законопроєкт збираються повторно (а фактично уже втретє) розглянути в другому читанні. Норму про конфіскацію майна корупціонерів також мають розглянути окремо.

Іншими словами, його ініціатори, нардепи від ексОПЗЖ та “Слуги народу” не полишили ідеї закрити рота журналістам та викривачам корупції та повернуться до цього питання, як тільки спаде увага медіа. До слова, для його ухвалення коаліції все тих же “Слуги народу” та ексОПЗЖ не вистачило всього 13 голосів. “За” проголосували й ті “слуги”, які формально не входять до фракції, наприклад, Мар’яна Безугла.

На жаль, з другим законопроєктом (№ 11443), яким значно збільшено повноваження прокуратури і слідства щодо тиску на бізнес, немає навіть такого половинчастого успіху, як з попереднім.

Суть цього законопроєкту полягає в створенні механізму застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб у спеціальному порядку. Дотепер особливий порядок кримінального провадження застосовувався виключно щодо ряду спеціальних суб’єктів – нардепів, суддів, деяких прокурорів, адвокатів, депутатів місцевих рад, керівництва НАБУ та НАЗК. Це було пов’язано з тим, що такі особи або мають певні гарантії з боку закону (наприклад судді та нардепи), або з огляду на свою професійну роль несуть підвищений ризик стати об’єктом тиску з боку правоохоронців (адвокати).

Проте, ініціатори законопроєкту № 11443 (Давид Арахамія, Олександр Корнієнко та інші) вирішили доповнити главу про спеціальний порядок кримінального провадження нормами, які дозволяють блокувати роботу бізнесу виключно на підставі припущень слідчого про неправомірні “наміри” юридичної особи.

Відповідно до норм законопроєкту, слідчі та прокурори зможуть ініціювати обмеження на розпорядження активами компаній, перешкоджати укладенню значних угод, внесенню змін до установчих документів тощо.

Для цього достатньо звернутись з клопотанням до слідчого судді (на стадії досудового слідства) або до суду (під час судового розгляду). Зайве говорити, що з урахуванням наявної практики схвалювати практично будь-які забаганки слідчих органів, цей інструмент може активно застосовуватись як в банальних корупційних цілях, так і для тиску політичних опонентів, коли в Україні відновиться політичний процес, зупинений з початком повномасштабного вторгнення Росії.

Однак, найбільш кричущим в цій ситуації є навіть не ризики зловживання новими інструментами тиску на підприємців з боку силовиків, а те, що законопроєкт № 11443 фактично запроваджує покарання за те, що у слідства складеться враження, що якась компанія має намір вчинити дії, спрямовані на ухилення від покарання – або що хтось може вчинити такі дії в інтересах компанії. Це навіть не покарання за намір, що вже саме по собі є неприпустимим. Це інструмент для цілковито вибіркового блокування роботи будь-якої юридичної особи в Україні за бажанням слідства та прокуратури.

А для того, щоб не виникало ілюзій щодо реального призначення цих нововведень, у статті 483-7, якою буде доповнено КПК України після набрання чинності законопроєктом, передбачено, що згадані вище обмеження можуть бути застосовані навіть без повідомлення про це представника юридичної особи, до якої вони застосовуються. Іншими словами, після того, як цей законопроєкт підпише президент і його буде опубліковано, будь-який власник чи керівник компанії може в будь-яку хвилину дізнатись, що його підприємницька діяльність заблокована, а він навіть гадки не має – коли, ким і за що.

Які ж висновки українське суспільство та окремі його спільноти можуть зробити з того, що відбулось у Верховній Раді 4 грудня?

Широкий суспільний розголос (а також ймовірно залучення представників країн Заходу, зустріч журналістів з якими відбулась напередодні голосування) досі є якщо не гарантією, то вагомим інструментом для того, щоб українська влада трохи пригальмувала у своєму бажанні безперешкодно насолоджуватись корупційними статками.

Трохи, адже все одно знайшлось 213 нардепів, які були готові проголосувати за законопроєкт № 10242 і він так і не знятий з порядку денного – просто відкладений до “кращих часів”.

В той же час, про законопроєкт № 11443 говорили значно менше, хоча ризики від його ухвалення є значно більш очевидними. Так, було кілька заяв підприємців та бізнес-спільнот, але, як бачимо, жодного ефекту вони не мали. Це означає, що українському бізнесу, якщо той хоче зберегтись саме як бізнес, а не як “гаманці” силового та чиновницького апарату, слід шукати шляхів об’єднання зусиль з тими представниками громадянського суспільства, медіасфери та політиками, які готові представляти інтереси не якогось конкретного підприємця чи галузі, а відстоювати чіткі, незмінні та прозорі правила взаємодії між бізнесом та державою. І готові активно реагувати на неминучі спроби окремих чиновників змінити ці правила на свою користь.

Що ж до українського суспільства, то на нього чекає ще одна боротьба – паралельно з опором російській агресії. Це боротьба з постійними спробами побудувати росію в Україні – ту її частину, де немає ні свободи слова, ні свободи підприємницької діяльності, ні політичних процесів, притаманних будь-якій демократії – лише нескінченне болото чиновницького апарату.

Continue reading...

Тюрма за дрова: внаслідок непрофесійності нардепів тисячі українців можуть опинитись за ґратами

   |   By  |  0 Comments

10 жовтня 2024 року, напередодні однієї з найважчих зим в новітній історії України, Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 9665, яким посилила відповідальність за зберігання дров без документів. Автори цього законопроєкту пояснювали потребу в його ухваленні необхідністю боротьби з незаконною вирубкою лісів та наближенням законодавства України до норм ЄС в частині регулювання обігу деревини. Мета, загалом, благородна та цілком обґрунтована, однак, традиційно, підвів професійний рівень людей, які цей документ готували та ухвалювали.

Continue reading...

24 долари від Зеленського – як українці заплатять за популізм влади

   |   By  |  0 Comments

Ввечері 25 жовтня президент Володимир Зеленський раптово “повернув” українців у 2008 рік – до війни залишалось 6 років, долар був по 5 грн, а прем’єром – Юлія Тимошенко, яка першою в Україні здогадалась напряму роздавати гроші з державного бюджету заради електоральних бонусів. Щоправда, тоді економічна криза ще не встигла вдарити по Україні, а в Тимошенко наближались вибори, де її головним конкурентом був Віктор Янукович – тоді як в Зеленського російська армія наближається до Дніпра, на армію не вистачає 500 мільярдів гривень, через що влада підняла податки, а курс долара впевнено рухається до 42 грн.

Continue reading...

Як боротьба з корупціонерами імітує боротьбу з корупцією – на прикладі МСЕК

  |   By  |  0 Comments

Новини про мільйонні статки керівників обласних МСЕК стали хедлайнерами суспільного порядку денного останніх тижнів, нарівні з планом перемоги Володимира Зеленського, у якому “дипломатично” не згадали про кроки для викорінення корупції – раку, який пожирає українську державу зсередини в той самий час, як російська армія шматує її ззовні.

Обшук в голови Хмельницької МСЕК неабияк збурив українське суспільство – в чиновниці далеко не найвищого рівня лише готівкою було знайдено майже $6 мільйонів і ще кількадесят у вигляді нерухомості. Дров у вогонь суспільного роздратування підкинули й завбачливо опубліковані ДБР фото, на яких родич підозрюваної безтурботно лежав поруч з купою валюти. Схоже, його самого потенційні проблеми з законом та присутність слідчих анітрохи не бентежили.

Трохи згодом стали зрозумілими і причини такого спокою – всі прокурори області (крім одного) виявились “клієнтами” підозрюваної, яка за півтора десятка років на посаді оформила правоохоронцям довідки про інвалідність, а її син, керівник обласного управління Пенсійного фонду – чималу пенсію. Все це принесло державі десятки мільйонів гривень збитків – і мало б паралізувати прокуратуру цілої області, але поки що закінчилось лише “службовою перевіркою”.

Вишенькою на цьому корупційному торті стало дослідження журналістами статків ще однієї родини лікарів МСЕК – цього разу з Вінниці. За понад 10 років у цій структурі, в керівника, а згодом – “рядового” лікаря МСЕК з’явились 3 Tesla та 13 квартир, одна з яких – на вулиці Інститутській у центрі Києва, площею 260 кв. м. Як і на Хмельниччині, в жодного вінницького прокурора чомусь не виникло запитань про невідповідність між офіційними доходами і обсягами нажитого майна. Можливо, як і в хмельницьких колег, причиною стали таємничі проблеми зі здоров’ям, які заважали розгледіти цю невідповідність.

Про це можна говорити з цілковитою певністю, адже система медико-соціальних комісій була створена саме як генератор корупційних доходів. Це єдине її справжнє призначення і статки її керівників є логічним наслідком існування подібної структури, а не “перекосом в системі”.

Робота МСЕК регулюється законом України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” та постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 3.12.2009 “Питання медико-соціальної експертизи”. Формальне призначення цієї структури – встановлення факту та ступеня інвалідності для осіб, які звертаються за направленням лікарів. Проте рішення МСЕК ухвалюється на підставі лікарського висновку, який складається попередньо, на основі обстеження особи.

Відтак, МСЕК фактично просто використовує роботу лікарів, на додачу ще й розмиваючи відповідальність, адже за колегіальне рішення не настає юридична відповідальність, яка має винятково індивідуальний характер. При цьому, численні МСЕК фінансуються з державного бюджету, “проїдаючи” значну частину тих коштів, які могли б надійти лікарям, які роблять всю роботу.

Ліквідація МСЕК як структури, що не має жодних унікальних функцій і фактично дублює роботу інших, є першим кроком до розв’язання проблеми з корупцією та незаконним збагаченням на людях з інвалідністю. Як можна було побачити з наведених вище прикладів, корупція в МСЕК не з’явилась з початком загальної мобілізації, а існувала роками, часто позбавляючи людей з цілком реальною інвалідністю можливості отримати відповідний статус та пенсію. Тим часом як у корупціонерів жодних подібних проблем не виникало.

Другий крок – перейти від колегіального рішення про встановлення інвалідності до чіткого протоколу, який мінімізує роль людського фактора, а в “ідеальній” ситуації – виключає ту частину, де людині доводиться приймати рішення, замінюючи її констатацією факту за результатами обстежень. Корупції ніде з’явитись там, де немає простору для сваволі чиновника і водночас є особиста відповідальність. Чіткі протоколи потрібні також для того, щоб мінімізувати негативні наслідки для доброчесних лікарів та позбавити їх від тиску з боку правоохоронців, які цілковито дискредитували себе на прикладі з хмельницькими прокурорами.

Третій крок – аудит правоохоронних та антикорупційних органів зокрема. Керівники Хмельницької та Вінницької МСЕК роками накопичували майно на суми, що в десятки разів перевищують їхні офіційні доходи. Хмельницькі прокурори роками отримували пенсії по інвалідності, навіть декларували їх. Але ДБР знадобилось понад 10 років, щоб звернути увагу на Хмельницьку МСЕК, а хмельницьких прокурорів та керівника і лікарів Вінницької МСЕК викрили не правоохоронці, а журналісти.

Це породжує дуже серйозні запитання до якості роботи правоохоронних органів та всієї антикорупційної інфраструктури, створеної за останні 10 років. Попри те, що в публічних(!) деклараціях десятків прокурорів згадані пенсії (які суто хронологічно не можуть бути пенсіями за віком та за вислугу років), питання правомірності отримання ними десятків мільйонів коштів платників податків порушили на НАБУ, НАЗК, ДБР чи поліція, а журналісти.

Як дослідило видання Економічна правда, з 216 вироків проти керівників чи членів МСЕК, винесених за минулі 3 роки, жоден не закінчився реальним позбавленням волі. Тож очільниці Хмельницької МСЕК Тетяні Крупі, як і її колегам з Рівненщини, Київщини та інших регіонів, у яких після скандалу пройшли обшуки, схоже, надто перейматись не варто. Хіба що через те, скільки часу доведеться “працювати”, щоб “вийти в 0” і скільком прокурорам доведеться “допомогти” з пошуком проблем зі здоров’ям, які дають право на чималу пенсію.

Боротьба з корупцією – це процес, учасники якого найменше зацікавлені у досягненні ключового результату цього процесу. Адже саме процес дає роботу, соціальний статус, визнання, вплив, доходи тощо. Проте Україні та українському суспільству потрібен не процес та нескінченні викриття різних корупціонерів на одних і тих же посадах. Потрібні інституційні рішення, які приберуть саму можливість зловживання з метою отримання вигоди.

Саме тому поточний підхід до боротьби з корупцією, який полягає в боротьбі з поодинокими корупціонерами при збереженні системи, що їх живить – вичерпав себе. Надто у той час, коли влада вдається до збільшення податків “заднім числом”, щоб покрити державні витрати, зокрема і на пенсії для чиновників з “інвалідністю”.

Законопроєкт про збільшення податків суперечить Конституції, Податковому кодексу та здоровому глузду

   |   By  |  0 Comments

Українська влада не шукає простих шляхів… Як і зручних для громадян, економічно доцільних та ефективних для держави. Тому законопроєкт про збільшення податків № 11416-д став втіленням улюбленого податкового принципу голови профільного комітету Верховної Ради, “слуги” Данила Гетманцева – “Оподаткування – це мистецтво общипувати гусака так, щоб він не кричав”. Щоправда, останнє виявилось зовсім не обов’язковим, адже “общипують” навіть попри крики.

Continue reading...

У НАЗК запропонували заходи мінімізації корупційних ризиків у ВЛК

  |   By  |  0 Comments

НАЗК розробило рекомендації стосовно усунення або мінімізації ідентифікованих корупційних ризиків, що має забезпечити зміцнення гарантій дотримання прав призовників, військовослужбовців і військовозобов’язаних шляхом удосконалення діяльності ВЛК

Continue reading...