Суд підтримав позицію податківців щодо визнання договору поставки недійсним: деталі

Встановлено, що склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджували рух товару, відповідачі діяли узгоджено, намагаючись створити формальні підстави виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість

ЦК України встановлює загальні правила про недійсні правочини, які розподіляє на два види: згідно із ч. 1 ст. 215 ЦКУ недотримання при укладанні договору вимог ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦКУ спричиняє його недійсність (ч. 2 ст. 215 ЦК України та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Принципова відмінність між такими правочинами полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним через закон, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (ст. 236 ЦК України)

Підстави недійсності господарського зобов’язання передбачені ст. 207 Господарського кодексу України. Утім, за офіційною позицією Вищого господарського суду України, висловленою у п.21 Інформаційного листа ВГСУ Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008 р., ст. 207 ГК України застосовуватись не може, оскільки вона не встановлює особливостей регулювання господарських відносин, а тільки містить загальні правила про недійсність господарських зобов’язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Так, зокрема, ст. 207 ГК України не передбачає поділу недійсних господарських зобов’язань на нікчемні та оспорювані, а натомість фактично розглядає як оспорювані всі ті зобов’язання, які виникають із правочинів, які за ЦК України є нікчемними. недійсність правочину може бути наслідком відсутності у момент його учинення вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсний договір – це договір, який не створює правових наслідків, крім наслідків, пов’язаних із його недійсністю. Недійсність договору означає, що він не відповідає вимогам законодавства.

Підставами недійсності правочину можуть бути: суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; обмеження волевиявлення учасника правочину та/або невідповідність такого волевиявлення внутрішній волі учасника правочину; спрямованість правочину не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; суперечність правочину, що вчиняється батьками (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  910/4089/20.

Судом апеляційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо визнання договору поставки недійсним, оскільки цей правочин суперечить інтересам держави і суспільства в питаннях ведення господарської діяльності й оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено, що склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджували рух товару, відповідачі діяли узгоджено, переслідуючи мету: створення формальних підстав виникнення у відповідача-2 права на податковий кредит з податку на додану вартість, що доводиться оформленням відповідачем-1 трьох податкових накладних; поява у відповідача-1 необлікованих залишків тютюнових виробів, які вибули з-під контролю за обігом підакцизних товарів. Сплата відповідачем-2 коштів відповідачу-1 за 5 банківськими платіжними дорученнями створювала зовнішню видимість реальності господарської операції.

Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість вмістити за один раз (одне перевезення) у вказаний транспортний засіб кількості пачок сигарет, яка зазначена у кожній товарно-транспортній накладній, а відтак товарно-транспортні накладні поза розумним сумнівом не підтверджують перевезення тютюнових виробів, з чим погоджується колегія суддів.

З урахуванням зазначених обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність факту передачі товару від відповідача-1 до відповідача-2 по господарським операціям з постачання тютюнових виробів.

Апеляційним судом наголошено, що відповідачі діяли спільно та узгоджено, розуміючи, що їх дії завідомо суперечать інтересам держави й суспільства.

Третім апеляційним адміністративним судом від  28.11.2023 у справі № 340/3267/20 апеляційну скаргу відповідача-1 залишено без задоволення; рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 залишено без змін.

• У постанові від 23.01.2024 у справі № 759/4617/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловився стосовно вирішення позовних вимог “Про оголошення періоду простою працівників підприємства”.
• У період простою між роботодавцем та працівником продовжує діяти трудовий договір. Проте в цей час працівники не виконують свої трудові обов’язки.
• Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни.
• Згідно зі ст. 34 КЗпП простій — призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Підприємство, установа зобов’язані надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначив навчальний заклад.
• Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду своєю постановою погодився, що дії особи, спрямовані на заволодіння чужим майном, які були розпочаті нею як шахрайські, після викриття їх потерпілою, яка усвідомлювала протиправність вчинюваних щодо неї дій та намагалась повернути свій мобільний телефон, мають кваліфікуватися саме як відкрите викрадення чужого майна.
• Висновок експерта (зокрема, за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа) є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими й електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 89 ЦПК України.