Спростування боржником свого боргу висновком поліграфа: позиція Верховного Суду

Висновок за результатами поліграфа є недостатнім доказом для спростування отримання коштів за розпискою

Висновок експерта (зокрема, за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа) є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими й електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 89 ЦПК України.

Своєю чергою, висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа не спростовує як факту отримання позичальницею коштів, так і наявності утвореної заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором позики.

Такий висновок сформулював Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 589/4601/21 (провадження № 61-13788св23).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Доказами у цивільному процесі можуть бути:

1. письмові, речові та електронні докази;
2. висновки експертів;
3. показаннями свідків.

У справі, що розглядалася, позикодавець звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він надав у позику відповідачці 250 000,00 дол. США, на підтвердження чого вона власноруч написала боргову розписку та зобов’язалася повернути йому кошти в розмірі 250 000,00 дол. США до 1 червня 2019 року. Відповідачка своїх зобов’язань за договором позики не виконала та ухиляється від повернення суми боргу.

Відповідачка заперечувала проти заявлених вимог, посилаючись на те, що грошових коштів за розпискою від 19 лютого 2019 року вона не отримувала, грошових коштів для повернення боргу не мала. Зазначала, що вказану розписку написала під примусом позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що надана позивачем розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов’язань і, відповідно, свідчить про існування між сторонами саме укладеного договору позики та є доказом не лише факту укладення, а й передачі грошової суми позичальнику.

КЦС зазначає, що у разі пред’явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов’язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по суті розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, Верховний Суд, встановивши, що відповідачка на підтвердження факту отримання від позивача грошових коштів написала власноруч розписку, у якій зобов’язалася повернути отриману в позику суму коштів, погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що між сторонами спору виникли правовідносини, які ґрунтуються на договорі позики. З огляду на дійсність такого договору, неоспорення сторонами його умов у встановленому законом порядку, а також враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання відповідачкою своїх обов’язків з повернення грошових коштів у встановлений договором строк висновки судів щодо наявності підстав для стягнення суми неповернутого боргу є законними, обґрунтованими та справедливими.

Щодо висновку за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа КЦС зауважує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, визначеними ЦПК України. Тобто висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими та електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 89 ЦПК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та з урахуванням правильно встановленої правової природи спірних правовідносин, дійшли обґрунтованого висновку, що наданий відповідачкою висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 10 серпня 2022 року не спростовує як факту отримання позичальницею коштів, так і наявності утвореної заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором позики.

Раніше ми розглянули постанову ВС, у якій акцентували на роздруківки та скріншоти електронної пошти та месенджерів як докази.

• 1 січня 2024 року набрав чинності Закон України від 09.08.2023 № 3295-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України». Законом внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України.
• Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) дотримується позиції, що при зверненні з заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, не повинна застосовуватися.
• Фахівці Господарського суду Волинської області акцентували, що з 1 січня 2024 року відповідно до законів «Про судовий збір» і «Про Державний бюджет України на 2024 рік» змінюються ставки судового збору.
• Виконавче провадження в Україні — виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
• Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) дотримується позиції, що при зверненні з заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, не повинна застосовуватися.
• Як визначено статтею 81 Земельного кодексу України, громадяни набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.