”Слуги” Безугла і Третьякова хочуть довічно ув’язнювати українців за спілкування з іноземними чиновниками та організаціями

Нардепки від “Слуги народу” зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт № 11104 про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій. Ним пропонується позбавляти волі на строк від 10 років за “представлення України на міжнародних заходах, перед уповноваженими особами чи агентами іноземних держав, а також представниками міжнародних організацій”.

Законопроєктом пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, доповнивши його статтею 111-3, яка передбачатиме відповідальність за “привласнення громадянином України державних функцій, зокрема представлення України на міжнародних заходах, перед уповноваженими особами чи агентами іноземних держав, а також представниками міжнародних організацій, у тому числі за допомогою листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування, без надання на те повноважень та погоджень у визначеному законом порядку”. 

Авторки законопроєкту пропонують карати за такі діяння позбавленням волі на строк від 10 до 12 років з обов’язковим позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з опцією конфіскації майна. Якщо ж злочин було скоєно під час дії воєнного стану, то покарання збільшується до позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі, уже з обов’язковою конфіскацією майна.

Що не так з формальної точки зору.

Перш за все – автори цього опусу є настільки непрофесійними у тому, що намагаються робити, що їм вдалось поставити під удар не лише опозиційних політиків (проти яких цей законопроєкт очевидно спрямований), а й весь громадський сектор та навіть більше, будь-якого українця, який усно чи письмово закликатиме іноземних чиновників, політиків чи організації надати зброю Україні – адже підготовка і постачання озброєння та військової техніки до Збройних Сил є одним з завдань Міноборони, що визначено у Положенні про це міністерство. 

Або ж громадські діячі, які комунікують з міжнародними організаціями щодо причин та умов, що сприяють скоєнню корупційних правопорушень, фактів таких правопорушень та необхідності і методів боротьби з ними – адже все це віднесено до повноважень НАБУ відповідним законом.

Відтак, кожен громадянин, який візьметься клопотати перед урядом іншої країни чи представниками міжнародної організації про надання Україні воєнної допомоги або з будь-якого іншого приводу, що перетинається з функціями держави – вважатиметься злочинцем з точки зору двох представниць фракції “Слуги народу”. До того ж законопроєкт написаний так, що не потрібно навіть кудись їхати чи брати участь в офіційних заходах – цілком досить буде публікацій чи листування в соцмережах.

Звісно ж, у Кримінальному кодексі України вже існують статті, які передбачають покарання за самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, а також за самоправство. У пояснювальній записці до свого законопроєкту нардепки Безугла і Третьякова очікувано не змогли навести жодного аргументу для доповнення ККУ, крім загальних слів про “шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, обороноздатності, економічній та інформаційній безпеці України”, які в тій же мірі описують наслідки ухвалення їхнього законопроєкту.

Крім всього переліченого в законодавстві України немає поняття “державні функції” про які йдеться в законопроєкті Безуглої і Третьякової, натомість є термін “особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування” (стаття 3 закону “Про запобігання корупції”). І саме за самовільне присвоєння повноважень таких осіб чинним КК України уже передбачена кримінальна відповідальність, як і за вчинення дій всупереч встановленому порядку, якщо такі заподіяли значну шкоду інтересам громадянина, держави чи громадськості (самоправство). 

Водночас законопроєкт № 11104 ніяк не визначає сам термін “державні функції”, за присвоєння яких Мар’яна Безугла та Галина Третьякова пропонують саджати українців до в’язниці на 10-15 років. Так само законопроєкт №11104 не дає визначення терміну “агент іноземної держави”, що фактично є калькою з російського поняття “іноагентів”.

Що не так з точки зору здорового глузду.

Досить нескладно здогадатись про причини появи подібного законопроєкту – намагання поточної влади максимально обмежити міжнародні контакти українських політиків та державних діячів, замкнувши всі комунікації на “5-6 менеджерах” з Офісу президента, стали вже буденними як російські обстріли. 

І хоч ці спроби поки що нікого не вбили (принаймні напряму), але шкоди Україні заподіюють не менше, оскільки не лише зменшує обсяги зовнішньополітичної активності України, а й позиціонуючи нас як державу третього світу, де можливість участі в політичному процесі визначається не вашим бажанням та здібностями, а ступенем наближеності та вірності панівному політичному клану. 

З початку російсько-української війни, а особливо – з початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року здатність України захищатись від російської агресії значною мірою стала заслугою саме політично та суспільно активних громадян. Водночас влада (в особі колеги Безуглої та Третьякової, “слуги” Гетманцева) спершу називала ідею виділення додаткових коштів на ЗСУ – “політичним піаром”, а тоді застрягла у власній нездатності реорганізуватись відповідно до умов повномасштабної війни.

Можна пригадати хоч би й зневажливе визначення “весільні дрони” від міністра Резнікова – владі знадобилось майже два роки повномасштабної війни, щоб зрозуміти важливість малих дронів та зробити їх одним з пріоритетних напрямків озброєнь (принаймні на словах), а впродовж цього часу (і зараз) забезпечення армії дронами майже повністю лягло на плечі громадян і громадських організацій, які збирали кошти, домовлялись про закупівлі, доставку та передачу дронів у війська, нерідко за участі та сприяння іноземних політиків та чиновників.

Зайве й говорити про те, що законопроєкт – це не допис в соцмережах, на який був витрачений лише час його автора. За кожним законопроєктом ховаються сотні тисяч гривень податків, сплачених українцями, та години роботи дійсно професійних людей з апарату Верховної Ради, які готують оцінку його відповідності законодавству України, оцінюють ризики та наслідки його ухвалення, години роботи інших нардепів у комітетах тощо.

Можна довго розмовляти про причини парламентської кризи, яка зараз вилилась у майже місяць бездіяльності Верховної Ради через неспроможність зібрати достатню кількість нардепів для ухвалення бодай якихось законів. Ця криза та її причини є лише симптомом справжньої хвороби – тотальної некомпетентності ряду народних депутатів та відсутності у них бодай якихось політичних перспектив поза межами політичного проєкту Володимира Зеленського, заснованого на його особистій популярності як успішного актора, а не як ефективного політика. Саме ця суміш і змушує нардепів радо виконувати роль “кнопок” та намагатись якомога більше вислужитись перед Офісом президента в надії на збереження себе у владі. 

І якщо ця проблема не буде вирішена, марно говорити не лише про перемогу України, а й про збереження України як держави.