Шлюбний договір – захист прав та інтересів подружжя

Договір дозволяє врегулювати майнові відносини між подружжям, визначити майнові права та обов’язки, а також визначити їхні майнові права та обов’язки як батьків

Минулого року нотаріуси України посвідчили близько 2,8 тисячі шлюбних договорів, що майже на 7% більше, аніж у 2023 році, та приблизно на 75% – аніж у 2022-му, нагадує Мін’юст.

Шлюбний договір – це правовий інструмент, що дозволяє захистити майнові права та інтереси подружжя та уникнути суперечок у майбутньому. Це не про недовіру, а про мудре планування спільного життя. Це як страховка для вашого кохання.

Найважливішою особливістю шлюбного договору є те, що ним майнові права й обов’язки подружжя може бути визначено інакше, ніж це передбачено загальними правилами сімейного законодавства.

Укласти такий договір може подружжя або особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Він дозволяє врегулювати майнові відносини між подружжям, визначити майнові права та обов’язки, а також визначити їхні майнові права та обов’язки як батьків.

Шлюбний договір дозволяє:

– визначити правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;

– визначити майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї;

– домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 Сімейного кодексу України і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;

– врегулювати питання поділу майна, у тому числі і в разі розлучення;

– визначити порядок користування житлом одного з подружжя;

-врегулювати питання використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;

– домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;

– врегулювати питання надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

За допомогою шлюбного договору не можна:

– регулювати особисті відносини подружжя та особисті відносини між ними та дітьми;

– зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені Кодексом;

– ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;

– передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов’язків, а також може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Він може містити положення про порядок зміни його умов. Зміни можна внести лише за взаємною згодою, шляхом укладання нотаріально посвідченого договору.

Одностороння зміна умов шлюбного договору та відмова від нього не допускаються. У деяких випадках договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення. Також за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України, договір може бути визнаний недійсним.

Правочин укладається у письмовій формі та обов’язково нотаріально посвідчується.

Якщо стороною договору є неповнолітня особа, на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Правочин, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а той, який укладений подружжям, – у день його нотаріального посвідчення.

Додамо, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Також на вимогу одного з подружжя правочин може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Крім цього, шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Окрім цього, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Відповідно до статті 103 СК України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов’язків. Може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

Раніше ми детально пояснили, що перебування подружжя за межами України не є перешкодою для розірвання шлюбу. З метою забезпечення доступності громадян до адміністративних послуг у сфері ДРАЦС і в межах реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2023 № 66 «Про забезпечення здійснення закордонними дипломатичними установами України повноважень у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану» українці за кордоном отримують доступ до потрібних послуг у закордонних дипломатичних установах — посольствах або консульствах.

• Станом на 15 грудня 2023 року в реєстрі нараховувалося 192 150 боржників по аліментах, свідчать дані з Єдиного реєстру боржників.
• Прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць встановлено єдиний на весь 2024 рік.
• Законодавством передбачено заходи примусового виконання рішень, які застосовуються до боржника за несплату аліментів.
• Злісне невиконання обов’язку зі сплати аліментів, коли платник виправдовує це відсутністю роботи – позиція ККС.