Різниця між оподаткуванням і бандитизмом – чому насправді слід декриміналізувати дорослий еротичний контент

Сам по собі факт, що дорослу дієздатну людину можна ув’язнити на 5 років за кілька селфі чи відео без одягу, добровільно пересланих іншій дорослій дієздатній людині – вже є достатнім аргументом за декриміналізацію статті 301 КК України. Для порівняння – на такий же строк ув’язнюють за посягання на територіальну цілісність України, фінансування таких дій чи, наприклад, за вбивство з необережності.

На практиці ці випадки впродовж довгих років виглядали приблизно так:

• жінку з інвалідністю ІІІ групи, яка працює прибиральницею в Баштанці (Миколаївська обл.) засуджено за продаж двох власних фото за 250 і 500 грн через Telegram;
• жінкку засуджено за продаж власного відео до 4 років позбавлення волі (умовно);
• чоловіка засудили за розміщення фото власних геніталій на сайті знайомств;
• та сотні інших схожих – близько 300 вироків за минулі 3 роки.

Законопроєкт № 15294 “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії” є чудовим прикладом того, як застарілі уявлення політиків про суспільство призводять до виникнення ситуацій, які інакше як правовим божевіллям не назвеш. Адже попри назву, реальний сенс цього законопроєкту полягає у розв’язанні давно перезрілого питання – декриміналізації добровільного створення та обміну контентом для дорослих.

В поточній редакції статті 301 ККУ, відповідальність настає за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні. Частина друга цієї статті розширює сферу її дії на кіно- та відеопродукцію, комп’ютерні програми, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них подібного контенту.

У всіх цих “злочинах” немає постраждалих, не заподіяно жодної реальної шкоди, не порушено нічиїх прав, не відбувалось жодного примусу і не було жодного сенсу у витраті десятків годин роботи поліціянтів, прокурорів і суддів, оплачених коштами платників податків.

Проте, українські чиновники завжди можуть погіршити навіть дуже погану ситуацію. У випадку зі статтею 301 ККУ таким погіршенням стали вимоги Державної податкової служби сплачувати податки з доходів, одержаних від продажу еротичного контенту. При цьому, сам факт сплати податків фактично є зізнанням у скоєнні злочину – не лише передбаченого статтею 301, а й, потенційно, статтею 209 ККУ (Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом). 

Як наслідок, виникає парадоксальна історія – українці, які заробляють на Onlyfans та аналогах, вибирають між трьома варіантами:

• сплачувати податки і ризикувати в’язницею за виготовлення і розповсюдження порноконтенту;
• не сплачувати податки і ризикувати штрафами та потенційно – кримінальним переслідуванням за ухилення від сплати податків – і також за виготовлення…;
• виїхати з України кудись, де держава хоча б визначилась – “шашечки, чи їхати”, себто – їй потрібні податки чи вдавати незайману “суспільну мораль”.

Наприклад, одна з найвідоміших авторок у цій сфері, Юлія Сенюк (відома під псевдонімом Josephine Jackson) восени 2025 року, коли в правоохоронців настав черговий приступ боротьби за “суспільну мораль”, обрала саме останній варіант.

За оцінками “Економічної правди”, за 2023 рік українці заробили на Onlyfans понад $131 млн. Проте до бюджету у вигляді податків з цих доходів дійшло у 20 разів менше, ніж могло б, якби одна державна структура не намагалась посадити до в’язниці людей за те, за що інша державна структура хоче обкласти їх податками. Не зайве нагадати, що все це божевілля відбувається тоді, коли Україні настільки потрібні гроші, що зарплати військовим не переглядались з 2022 року, а уряд намагається обкласти податками дитячі іграшки та одяг з Aliexpress.

Власне, в МВС пішли ще далі, і замість простої імітації боротьби з незаконним виготовленням порно, вирішили очолити саме виготовлення порно. Нещодавно Офіс генпрокурора викрив організовану групу чиновників МВС, від керівників територіальних підрозділів і до (водія) заступника міністра, яка систематично організовувала і отримувала доходи саме від того, з чим так потужно боролась на словах. 

До слова, за даними генпрокурора, щомісяця з однієї студії чиновники МВС $20 000 – цілком достатньо, щоб боротись за “суспільну мораль” та переслідувати українців за фото геніталій у вайбері, надіслане кумі. Власне, використане генпрокурором слово “кришування”, вичерпно описує те, чим поточний стан справ є – бандитизмом з використанням ресурсів держави.

Все, що описане вище, ні для кого не є секретом. І тим дивніше, що вже після викриття організованої злочинної групи, очолюваної з МВС, і після того, як міністр внутрішніх справ на 180° змінив свою позицію щодо декриміналізації добровільного виготовлення контенту для дорослих, намагаючись втриматись на посаді, і навіть після петиції до президента, яку той очікувано проігнорував – нардепи все одно не змогли знайти в собі сили проголосувати за це, проваливши законопроєкт № 12191 –  нинішнього законопроєкту № 15294.

Після масштабного обурення та критики, у Верховній Раді зареєстрували № 15294, який передбачає покарання вже не за будь-яке ввезення, виготовлення чи розповсюдження порно, а лише за такі дії щодо неповнолітніх, або якщо у контенті фігурують особи, які не давали на це своєї згоди. Додатково в проєкті передбачене посилення покарання за такі злочини і загалом за залучення неповнолітніх до подібної діяльності.

Сьогодні цей законопроєкт розглядається в комітетах і готується до винесення на голосування – і стане тестом на спроможність влади (зокрема президента, який має його підписати) ухвалювати раціональні та адекватні часу і вимогам суспільства рішення. Або ж неспроможність і намагання депутатів та президента орієнтуватись на ту частину електорату, яка морально ближче до російського “отнять и запретить”, ніж до українського “живи і дай жити іншому” світогляду.

Законопроєкт № 15294 не ідеальний, хоча б тому, що залишає корумпованим і недобросовісним правоохоронцям можливість використовувати неповнолітніх у контрольних закупівлях і таким чином зберегти шляхи для зловживань і маніпуляцій статистикою. Він потребуватиме доопрацювання принаймні в частині необхідності доведення саме умислу на збут неповнолітнім, щоб усунути цю лазівку. Але навіть в поточній версії це значний крок вперед порівняно з поточною ситуацією.

Адже залишити ситуацію як є – означає нормалізувати практику “кришування” порностудій топпосадовцями МВС і поліції вже після викриття цих фактів. Означає подальше збагачення корумпованих правоохоронців замість наповнення бюджету. Зрештою, якщо законопроєкт № 15294 провалиться у Верховній Раді, як це сталось з його попередником, це означатиме, що Україна застосовуватиме до власних громадян такі ж підходи, як застосовують диктаторські режими країн Азії та Африки, а не європейські демократії, де добровільне виготовлення порноконтенту давно легалізоване.