РАУ: Адвокатську діяльність дозволено суміщати з лобіюванням

11 Червня, 2024 в 09:54

Адвокатська діяльність і лобіювання не перетинаються. Це випливає як із положень Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так і з норм Закону «Про лобіювання»

Особа, котра має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, може в разі дотримання відповідних процедур одночасно бути суб’єктом лобіювання.

На цьому акцентували під час засіданні Ради адвокатів України 7 – 8 червня на Закарпатті, інформує пресслужба НААУ.

Раніше адвокат звернувся до органу адвокатського самоврядування з проханням надати відповіді на два запитання:

чи має право особа, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, не в межах адвокатської діяльності, надавати послуги з лобіювання та бути включеним в Реєстр прозорості;
чи потрібно адвокату зупиняти дію свідоцтва для того, щоб мати можливість надавати послуги з лобіювання.

Членкиня РАУ від Рівненської області Ганна Лазарчук зазначила, що адвокатська діяльність і лобіювання не перетинаються. Це випливає як із положень Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так і з норм Закону «Про лобіювання».

Законом № 3606-IX відкориговано зміст терміна «інші види правничої допомоги», наведеного в п. 6 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону «Про лобіювання».

Водночас серед видів діяльності, що несумісні з адвокатською (ст. 7 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), лобіювання не зазначається. А адвокат має подати до ради адвокатів регіону заяву про зупинення адвокатської діяльності лише у разі виникнення обставин несумісності.

Рада адвокатів нагадала, що нещодавно в Національному агентстві з питань запобігання корупції висловили аналогічну думку про те, що адвокати мають можливість набути статус суб’єкта лобіювання відповідно до положень Закону «Про лобіювання». Водночас займатися лобізмом вони можуть поза межами адвокатської діяльності.

Нещодавно в Національному агентстві з питань запобігання корупції висловили аналогічну думку про те, що адвокати мають можливість набути статус суб’єкта лобіювання відповідно до положень Закону «Про лобіювання». При цьому займатися лобізмом вони можуть поза межами адвокатської діяльності.

За Законом, лобіюванням є діяльність, яка має на меті вплив на суб’єкта правотворчої діяльності або правотворчої ініціативи в комерційних інтересах бенефіціара. При цьому адвокатська діяльність, а також діяльність громадських об’єднань, інших неприбуткових підприємств, установ та організацій не вважаються лобіюванням.

Перелік обмежень для субʼєктів лобіювання визначений ст. 10 Закону. Ними зокрема не можуть бути особи:

уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
що мають судимість за вчинення злочину, або на яких накладалося адмінстягнення за корупційне порушення, або стягнення у вигляді заборони здійснення лобіювання;
недієздатні, обмежено дієздатні;
громадяни або резиденти держави, що здійснює збройну агресію проти України;
включені до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності, або стосовно якої застосовано міжнародні санкції;
суб’єкти забезпечення правотворчої діяльності;
кандидати на виборну посаду (Президента, депутатів).

Адвокат може надавати лобістські послуги, але поза межами своєї адвокатської діяльності. Тобто, навіть громадська організація, неприбуткова організація може надавати лобістські послуги, якщо вона визначає себе як суб’єкта лобіювання, реєструється. У нас немає обмеження, – зауважила представниця НАЗК. – Ми визначаємо, що вони апріорі не є лобістами і суб’єктами лобіювання, але вони не позбавлені права набути цього статусу.

Зауважимо, раніше Комітет законотворчих ініціатив з питань адвокатської діяльності НААУ дослідив положення проекту Закону №11014 від 15.02.2024 «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо уточнення підстав несумісності з діяльністю адвоката».

Начебто піклуючись про забезпечення дотримання конституційної гарантії права кожного на правничу допомогу, народні депутати – автори ініціативи пропонують дозволити адвокатам, які призвані в лави Збройних сил України по мобілізації, і надалі надавати правничу допомогу. Водночас обмеження несумісності стосуватимуться лише військової служби за контрактом або альтернативної (невійськової) служби.

Сьогоднішнє правило, згідно з яким у разі мобілізації адвокат має зупинити своє право на зайняття адвокатською діяльністю, нардепи вважають таким, що порушує Конституцію. Бо в разі мобілізації адвоката його клієнти будуть вимушені шукати нового адвоката, витрачати додатковий час і кошти.

Водночас, на думку Комітету НААУ, у разі реалізації проекту мобілізовані адвокати де-юре зможуть надавати правничу допомогу, що може призвести до низки проблем. Повністю зауваження і пропозиції можна переглянути за посиланням.

Досвід професійної діяльності адвоката, котрий здійснював таку діяльність до набрання чинності законом «Про адвокатуру» від 19.12.1992 № 2887-XII, підтверджується належно засвідченою копією рішення про прийом у члени колегії адвокатів.
Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
1 січня 2024 року набрав чинності Закон України від 09.08.2023 № 3295-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України». Законом внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) дотримується позиції, що при зверненні з заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, не повинна застосовуватися.
Фахівці Господарського суду Волинської області акцентували, що з 1 січня 2024 року відповідно до законів «Про судовий збір» і «Про Державний бюджет України на 2024 рік» змінюються ставки судового збору.
Виконавче провадження в Україні — виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) дотримується позиції, що при зверненні з заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, не повинна застосовуватися.
Відвід у кримінальному процесі – це усунення учасників кримінального процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора (або за власною ініціативою того, хто відводиться — самовідвід) за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.