Рада підтримала право інгуського народу на створення незалежної держави

Парламентарі підтримали прагнення інгушів до відновлення територіальної цілісності Інгушетії та збереження своєї національної ідентичності

Верховна Рада України 23 лютого 2024 року прийняла проєкт Постанови «Про визнання права інгуського народу на створення незалежної суверенної національної держави, засудження злочинів Росії проти інгушів та відновлення територіальної цілісності Інгушетії» (реєстр. №10344 від 14.12.2023), внесений народним депутатом України Тарутою С.О. та ін.

За постанову проголосували 248 народних обранців.

Парламент, підтверджуючи прийняте 6 жовтня 2022 року звернення до міжнародної спільноти про підтримку права на самовизначення народів РФ, ухвалив «визнати право інгуського народу на самовизначення та створення незалежної суверенної національної держави».

Парламентарі підтримали прагнення інгушів до відновлення територіальної цілісності Інгушетії та збереження своєї національної ідентичності.

Метою прийняття проєкту Постанови є засудження злочинів РФ проти інгушів, включаючи масову депортацію інгушів у 1944 році, розчленування національної території інгуського народу, руйнування інгуської національної ідентичності, масові вбивства інгушів у 1992 році, а також визнання Верховною Радою України права інгуського народу на створення незалежної суверенної національної держави, відновлення територіальної цілісності Інгушетії, вираження солідарності та підтримки інгуському народу, привернення уваги міжнародної спільноти до злочинів, які були скоєні проти інгушів.

Передбачається, що прийняття проєкту Постанови матиме наслідком визнання права інгуського народу на створення незалежної суверенної національної держави, засудження злочинів Росії проти інгушів та відновлення територіальної цілісності Інгушетії, вираження солідарності та підтримки інгуському народу, привернення уваги міжнародної спільноти до злочину, який було скоєно проти інгушів та недопущення вчинення подібних дій стосовно нього у майбутньому.

Рада доручила голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку надіслати постанову всім членам міжнародного співтовариства і закликати їх ухвалити рішення на підтримку інгуського народу, засудити злочини РФ проти інгушів.

Довідка. 1 лютого 1944 року було підписано наказ НКВС СРСР про депортацію інгушів та чеченців. 23–29 лютого 1944 року в ході операції до Середньої Азії було вислано більше 450 тис. інгушів та чеченців.

Офіцери і солдати з-поміж осіб, що належали до депортованих народів, були масово зняті з фронтів, позбавлялися бойових нагород і звань, вирушали за своїми родинами до місць переселення.

Каральні акції під час депортації проводилися з особливою жорстокістю та цинізмом, супроводжуючись знищенням на місці немічних та хворих із високогірних аулів, у тому числі шляхом їх масового спалення. Водночас умови, в яких опинилися репресовані народи в дорозі та в місцях прибуття, були нестерпними — тисячі осіб були занурені в скотарські товарняки та відправлені на смерть у степи Казахстану. Дорогою до місць заслання і в перші роки життя на чужині від холоду, голоду та тифу загинуло до третини депортованого населення. Внаслідок недоїдання почастішали випадки виснаження, опухання від голоду та смерті, особливо людей похилого віку та дітей.

7 березня 1944 року Указом Президії Верховної Ради СРСР ліквідовано Чечено-Інгуську АРСР, але депортація, як політично репресивний акт, ліквідувала не тільки автономію, а також знищення і розкрадання зазнала вся їхня матеріальна і культурна спадщина. Інгуські назви населених пунктів замінилися російськими та осетинськими. Майже повсюдною практикою стало знищення цвинтарів – акт «відлучених» від історії рідних місць інгушів. А у 1944–46 роках здійснюється «планомірне заселення» спорожнілої Інгушетії.

У січня 1957 року Чечено-Інгуської АРСР відновлено, але з іншими кордонами та територіями. Попри це інгуші прагнули повернутися і оселитися в своїх рідних місцях, однак на той період діяла заборона для установ і приватних осіб продавати будинки або здавати житлову площу під квартири інгушам, які повернулися зі спецпоселення.

27 листопада 1990 року Верховною Радою Чечено-Інгуської АРСР проголошено Декларацію про державний суверенітет Чечено-Інгуської Республіки, відповідно якої Чечено-Інгуська Республіка проголошувалася суверенною державою і підтверджувалася «справедлива вимога інгуського народу щодо відновлення національної державності і необхідності розв’язання питання повернення територій, які належали йому і були відторгнені внаслідок сталінських репресій».

Через рік проведено загальнонаціональний референдум «Про створення Інгуської Республіки у складі РРФСР з поверненням незаконно відчужених інгуських земель зі столицею в м. Владикавказ» на якому абсолютна більшість інгушів висловилася за відновлення територіальної цілісності народу. Російська влада відмовилася приймати результат волевиявлення інгуського народу та спричинила так званий осетино-інгуським конфлікт, який призвів до численних жертв з боку населення. Збройні Сили та МВС Росії вчиняли масові злочини проти цивільного інгуського народу.

Правлячий режим РФ ліквідовує державоутворюючі інститути Інгуської республіки (посаду президента і його всенародні вибори, конституційний суд, муфтіят і раду тейпів), продовжує урізати території Інгушетії, посилює політичні репресії і переслідування цивільного населення та знищення національної ідентичності інгушів.

• 23 лютого Верховна Рада ухвалила закон про звільнення в запас строковиків після завершення терміну військової служби під час воєнного стану.
• 23 лютого Верховна Рада ухвалила в цілому Закон про доброчесне лобіювання. Законопроєкт №10337 підтримали 236 голосами народних депутатів.
• Кабінет міністрів підтримав законопроєкт, який має на меті унеможливити прояви «співпраці» виробників, дистриб’юторів лікарських засобів та представників фармацевтичних компаній з медичними та фармацевтичними працівниками для просування своєї продукції.
• Законодавець визначає перелік місць, де забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів.