Питання взаємозв’язку між вчиненими діяннями і єдиного умислу стосовно досягнення загальної мети: позиція ВС

Об’єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь

У кримінальному провадженні засуджений, будучи заступником начальника відділу кас ТОВ «Епіцентр К», тобто службовою особою, за попередньою змовою з іншим засудженим, у період із 2 травня 2018 року по 12 лютого 2019 року здійснив 1865 операцій щодо фіктивного повернення товарів та заволодів коштами ТОВ на загальну суму 6 902 304,69 грн, спричинивши матеріальну шкоду в особливо великому розмірі. Про це мовиться у Постанові ККС ВС від 17 вересня 2024 року у справі № 756/5217/20 (провадження № 51-7251км23).

Сторона захисту вказувала на відсутність взаємозв’язку між вчиненими діяннями і єдиного умислу щодо досягнення загальної мети у вигляді заволодіння коштами в сумі 6 902 304,69 грн, а тому всі епізоди з перерахування коштів необхідно було кваліфікувати окремо, оскільки в цьому випадку відбулася повторність тотожних злочинів, а не продовжуваний злочин.

Залишивши рішення судів попередніх інстанцій без зміни, Верховний Суд вказав, що об’єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямоване на реалізацію цього наміру. На відміну від продовжуваного злочину, при повторності тотожних злочинів кожен із них має свою суб’єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.

Неодноразове незаконне вилучення чужого майна, що складається з тотожних діянь, які мають загальну мету і з самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, треба розглядати як один продовжуваний злочин.

• Чинне законодавство не містить конкретного визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.
• Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
• Застава є одним із видів запобіжних заходів, який обирають після того, як особа офіційно отримала статус підозрюваного. Як визначив кримінальний процесуальний закон, застава може бути як самостійним видом запобіжного заходу, так і альтернативою арешту. Зазначена альтернатива в більшості випадків залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також від ризиків перебування підозрюваного/обвинуваченого на свободі, нагадали у Рівненському апеляційному суді.
• Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України.