Проникнення до житла без попередньої санкції суду: невідкладний випадок у розумінні ВС

Саме собою виявлення та фіксація під час проведення обшуку відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 Кримінального кодексу, не є достатньою підставою для його легалізації слідчим суддею ех post factum

Слідчий, дізнавач, прокурор мають право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об’єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати. Про це інформує ВС.

У контексті ч. 3 ст. 233 КПК про невідкладність такого випадку свідчать дані про реальну загрозу знищення, втрати майна. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну.

В аспекті реалізації правил ч. 3 ст. 233 КПК недотримання вказаних вище приписів закону, невиконання вимоги про невідкладне звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, за відсутності об’єктивних перешкод звернутися з відповідним клопотанням якнайшвидше після закінчення проведення слідчої розшукової дії, є підставою для відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum.

Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 466/525/22 (постанова від 7 жовтня 2024 року, провадження № 51-7310кмо23).

У цьому провадженні працівники поліції під час особистого обшуку в засудженого виявили вісім згортків особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. Після цього на підставі постанови слідчого без попереднього дозволу слідчого судді було проведено обшук за місцем проживання засудженого, під час якого вилучено особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини. У зв’язку з тим, що обшук проводився в нічний час, слідчий на наступний день у робочі години суду звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя постановив ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку ех post factum, обґрунтовуючи це тим, що існувала реальна загроза втрати доказів у кримінальному провадженні, а отже вважав, що мав місце невідкладний випадок.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав недопустимим доказом зазначений протокол обшуку та на підставі доктрини «плодів отруйного дерева» – усі похідні докази. Місцевий суд виходив із того, що право слідчого, прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати, серед іншого, до постановлення ухвали слідчого судді в невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням майна. Натомість із постанови слідчого про проведення невідкладного обшуку у квартирі засудженого та клопотання про проведення такого обшуку, що погоджено прокурором, не вбачається підстав для проведення вказаної слідчої дії як невідкладної.

Саме собою виявлення та фіксація під час проведення обшуку відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 Кримінального кодексу, не є достатньою підставою для його легалізації слідчим суддею ех post factum. У відповідному клопотанні відсутнє належне обґрунтування підстав, які входять до переліку невідкладних, отже слідчий суддя не мав підстав дійти висновку, що слідча дія була невідкладною.

За результатами розгляду провадження об’єднана палата не вбачає підстав для спростування висновків судів попередніх інстанцій про недопустимість протоколу обшуку, вважає їх обґрунтованими і правильними.

• З метою захисту свого особистого немайнового права, зокрема права на ділову репутацію, юридична особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження на підставі ч. 4 ст. 277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, достовірно невідома. Відповідний висновок сформулювала Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23).
• Reformatio in peius трапляється у праві, коли в результаті оскарження апелянт опиняється в гіршому становищі, ніж якби апеляції не було. Наприклад, апелянт у кримінальній справі може отримати більш суворий вирок в апеляції, ніж під час первинного судового розгляду.
• Вилучення земель природно-заповідного фонду з комунальної власності можливе виключно за погодженням з Верховною Радою —  позиція Верховного Суду.
• Відсутність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за зберігання зброї – позиція Верховного Суду.
• Внесення до ЄРДР не є безумовною підставою застосування судом до особи спецзаходів щодо протидії домашньому насильству – КЦС ВС.