Права батьків: «для» чи «над» інтересами дитини? – комітет НААУ з питань сімейного права

28 Серпня, 2024 в 08:34

Застосування так званого принципу крайньої міри у справах про позбавлення батьківських прав може створювати простір для безвідповідального батьківства

Виклики воєнного стану чи не найбільше впливають на сімейні відносини. Трансформуються і види спорів. Іноді вони мають ознаки штучних, надуманих та маніпулятивних, коли інтереси дитини використовуються як інструмент досягнення бажаного результату для дорослих.

За ініціативи Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права відбувся круглий стіл на тему «Позбавлення батьківських прав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України. Права батьків: «над» інтересами дитини чи «для» інтересів дитини?». Дискусія об’єднала адвокатів, суддів, психологів, медіаторів, науковців, представників правозахисних організацій, служб у справах дітей, експертів у сфері захисту прав дітей. Про це повідомляє Національна асоціація адвокатів України.

Позбавлення батьківських прав є чутливою темою, яка потребує виважених рішень у найкращих інтересах дитини сьогодні та на майбутнє, переконана голова Комітету Лариса Гретченко.

Ми прагнемо висвітлювати не лише причини, підстави, процедури і наслідки позбавлення батьківських прав, але й приділити увагу правовим конструкціям і можливості збереження психоемоційного зв’язку між батьками і дітьми, – відзначила вона. – Також треба виявити чинники, що породжують самоусунення та зловживання в реалізації батьківства (материнства), сприяти правникам у візуалізації та пріоритизації найкращих інтересів дитини,  дотримуватися етичних аспектів надання правничої допомоги в справах за участі дітей, допомагати реалізувати на практиці державні гарантії підтримки дітей в складних життєвих ситуаціях, забезпечити доступ їх до системи соціальних послуг і захисту прав.

Застосування так званого принципу крайньої міри у справах про позбавлення батьківських прав може створювати простір для безвідповідального батьківства. На це акцентувала член Ради Комітету Анна Осадча. Адвокатка вважає доречним приділяти увагу не лише запереченням відповідача у справі, тобто бажанню користуватися своїми батьківськими правами та виконувати обов’язки, а й дійсній, доведеній можливості це робити. Уникненню затягування судового процесу сприятиме напрацьований алгоритм дій, виконання або невиконання яких зможе дати суду об’єктивну картину про те, чи може відповідач виправитися і який для цього достатній розумний термін.

Спікерка висловила думку щодо потреби зміни конструкції, за якої суди відмовляють у позбавленні батьківських прав за наявності підстав, що буде мотивувати батьків змінювати поведінку під час судового процесу та усвідомлювати,  що їх права це інструменти для реалізації інтересів дитини, а не маніпуляції. Права батьків для інтересів дитини, а не навпаки.

Психолог Тетяна Попко розповіла про психологічні аспекти процесу позбавлення батьківських прав. Розглядаючи людину як біопсихосоціальну модель, вона зазначила, що для дитини мамою чи татом є той, хто щодня розділяє з дитиною її емоційний стан, постійно перебуває в основному перебігу життя, підтримує, долучається емоційно до потреб. Тобто, основна фігура в житті дитини — той, кому вона довіряє, на чию підтримку спирається емоційно, і цей фактор не сприймається юридично, бо дитина не досліджує документи. На психологічному рівні дитина переживає розпад сім’ї вкрай болісно, тому при процедурі позбавлення батьківських прав потрібно враховувати і пов’язані з цим проблемні питання.

Ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання обов’язків із виховання дитини є одним з чинників, що можуть зумовити складні життєві обставини для дитини, – наголосила директор Центру надання соціальних послуг Вишневої міської ради Оксана Мельниченко. – І законодавство у сфері соціальних послуг гарантує дітям, інтереси яких порушуються через розлучення батьків, доступ до базових соціальних послуг, таких як консультування, медіація тощо.

Соціальний працівник виокремила таку категорію справ, у яких батьки мають асоціальну поведінку і приносять шкоду для своїх дітей. Іншу категорію нерідко складають справи, ініційовані з конфліктів, помсти між колишнім подружжям, де інтереси дитини використовуються як інструмент досягнення власного інтересу дорослих. Вона висвітлила процедурні аспекти залучення членів сім’ї для отримання соціальних послуг, у зокрема через комісію захисту прав дітей, досвід створення в територіальних громадах комунальних надавачів соціальних послуг, залученість громадських організацій.

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Максим Ходаківський охарактеризував множинність суб’єктів звернення з позовами щодо позбавлення батьківських прав, які можуть бути подані за ініціативою одного з батьків чи органів опіки та піклування. І судді повинні враховувати психологічні аспекти розвитку дитини та її інтереси, зважити баланс збереження можливості майбутнього спілкування дитини зі своїми батьками. Суддя приділив увагу непоодиноким випадкам подання заяв, за змістом яких батько чи мати не заперечують проти позбавлення батьків. А це може свідчити про певні домовленості між батьками, відсутність між ними спору, і відповідно, потребує підвищеної уваги.

Також, за його словами, необхідно зважати на уникнення травматизації дітей у процесі позбавлення батьківських прав та поширення практики інформування батьків про можливості застосування інституту медіації. Виклики війни демонструють різні причини роз’єднання сімей, у тому числі через примусову евакуацію з території, де ведуться активні бойові дії. Тож кожна обставина має бути врахована при оцінці найкращих інтересів дитини.

Доповідь на тему «Штучні справи про позбавлення батьківських прав матері дитини для отримання батьком відстрочки» представив заступник голови Комітету Юрій Бабенко. Аналізуючи практику Верховного Суду, він підкреслив, що визнання матір’ю позову не може бути самостійною підставою для задоволення таких позовних заяв. Суд все одно зобов’язаний перевірити всі доводи позивача та надати оцінку його доказам і винести рішення в інтересах дитини. Крім того, адвокат звернув увагу на можливість оскарження судових рішень військовою частиною або ТЦК та СП у таких категоріях справ.

Суддя Касаційного цивільного суду Верховного Суду Павло Пархоменко акцентував увагу, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як втручання в право на повагу до сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд має дослідити пропорційність та обґрунтованість такого втручання. За його словами, важливо пам’ятати, що в разі втручання в приватне сімейне життя держава має позитивні обов’язки, які повинна виконати в інтересах дитини. Тобто вирішення справи про позбавлення батьківських прав – це не лише приватна категорія спору між батьками, але й питання інтересів дитини. Тут значення мають соціальні послуги держави, робота служби у справах дітей тощо.

Позбавлення батьківських прав – це, безумовно, крайній захід. Цей інститут неприпустимо використовувати лише, наприклад, для того, щоб вивезти дитину за кордон, отримати матеріальну допомогу, якісь пільги чи преференції, – наголосив суддя.

Наслідки рішень у штучно створених справах про позбавлення батьківських прав матері дитини для отримання батьком відстрочки озвучила представник Комітету в Одеській області Олена Кухаренко, надавши при цьому відповідь на питання, як поновити батьківські права. Вона наголосила, що з отриманням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі окремих сімейних обставин, визначених у ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зʼявилося чимало нових ризиків, повʼязаних з інтересами дітей. Це стало поштовхом для ініціювання судових спорів, які стосуються нібито захисту батьківських прав, проте завуальовано направлені на отримання судового рішення, в якому було б закріплено, що дитина перебуває на «самостійному вихованні батька / матері».

Також зросла кількість судових спорів, коли один із батьків навмисно відмовляється від прав на дитину або коли батько дитини звертається до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ним, про відібрання дитини від матері або позбавлення матері батьківських прав для отримання відстрочки.

І найбільші ризики виникають для дитини, яка може опинитися у дитячому будинку в разі, якщо один з батьків позбавлений батьківських прав, а з іншим щось станеться. Звісно, мати зможе звернутися до суду за поновленням батьківських прав, але ця процедура складна й потребує чимало часу, який дитина проведе в інтернаті.

Секретар Комітету Ірина Попіка розповіла про позбавлення батьківських прав з підстав самоусунення від виконання батьківських обов’язків, зокрема, через виїзд за кордон. Вона проаналізувала, яку поведінку батьків суди розцінюють як самоусунення від виконання батьківських обов’язків, яку доказову базу варто формувати в такій категорії справ. Доповідач звернула увагу, що суди переважно дотримуються позиції, що сам собою факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав у разі, якщо останній не вживає заходів, спрямованих на відновлення стосунків з дитиною, на виконання своїх батьківських обов’язків, не свідчить про його інтерес до дитини та бажання змінити поведінку, і в такому випадку приймають рішення про задоволення позовних вимог.

Можливості батьків, які були позбавлені батьківських прав, щодо спілкування зі своїми дітьми дослідила член Ради Комітету Ольга Семенюк. Адвокат нагадала, що відповідно до ст. 168 Сімейного кодексу суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Але є певні особливості, які потрібно враховувати при зверненні до суду для реалізації вказаного права. Так, суд не може надати дозвіл на побачення з дитиною, якщо вона була усиновлена. Про це зазначив Верховний Суд у постанові у справі № 627/9098/15-ц. Також немає сталої судової практики щодо визначення періодичності побачень з дитиною. Це може бути як визначення певного періоду, так і абстрактне надання дозволу на періодичні побачення. О.Семенюк підкреслила важливість таких побачень як крок до можливості відновити зв’язок з дитиною для відновлення батьківських прав надалі.

Нагадаємо, 9 травня Верховна Рада проголосувала Закон України «Про внесення зміни до статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей» (законопроєкт №9390).

Раніше ми детально пояснили питання рівності батьків у правах та обов’язках. Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.