Політики проти армії – як заяви Мар’яни Безуглої поставили хрест на єдності українців
Публічна атака нардепки від «Слуги народу» Мар’яни Безуглої на Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного стала своєрідним піком цілого ряду інтерв’ю, заяв та коментарів представників влади, які так чи інакше об’єднувала одна тема – політичне керівництво країни відчуває загрозу через стабільно високу довіру суспільства до армії та особисто генерала Залужного, на тлі поступового зниження рівня довіри до самого політичного керівництва. І це відчуття загрози спонукає їх до активних дій.
За декілька днів до скандальних заяв Мар’яни Безуглої очільник фракції «Слуги народу» Давид Арахамія висловив ту ж думку, що й вона – нібито Генеральний штаб ЗСУ не має «плану війни» на 2024 рік, тому що не надав його нардепам на їхню вимогу. Арахамія не уточнив, чому вважає себе та своїх колег компетентними для того, щоб оцінювати плани Генштабу, замість того, щоб робити свою роботу – знайти необхідні військовим ресурси для захисту країни.
«Слуги» хочуть від військового командування «чарівну піґулку» – скільки ще людей потрібно мобілізувати, щоб досягти результату, який потрібен політикам для збереження рейтингів та позицій у владі. Того,сщо жодної «чарівної піґулки» просто не існує, а воювати доведеться доти і мобілізувати стільки, скільки буде потрібно або буде змога – ані Давид Арахамія, ані Мар’яна Безугла не хочуть ні чути, ні розуміти.
Оскільки і Арахамія, і Безугла критикують головнокомандувача і Генштаб за те, що військове командування не дає Верховній Раді такого плану війни, який би влаштував нардепів, слід пригадати кому саме представники фракції «Слуги народу» вимагають надати інформацію, яка є однією з найбільших державних таємниць у воєнний час.
Один з найбільш активних «слуг», Данило Гетманцев, під час засідання Верховної Ради 22 лютого 2022 року називав пропозицію виділити ЗСУ додаткові 50 мільярдів гривень – «політичним піаром». На той час уже всі західні розвідки, політики, ЗМІ та українське ГУР однозначно стверджували, що Росія має намір почати повномасштабну війну проти України. А через два дні почалися бомбардування Києва та окупація Київської, Чернігівської, Сумської, Запорізької, Херсонської областей, облога Маріуполя і намагання врятувати столицю від російських танків. Той же Данило Гетманцев свого часу був помічником підозрюваного у державній зраді на користь РФ нардепа 4-6 скликань від «Партії регіонів» Володимира Сівковича.
Недавній колега Арахамії та Безуглої, нардеп Олександр Дубінський, став підозрюваним у справі про державну зраду, разом з агентом РФ, нардепом Андрієм Деркачем тільки нещодавно, і після того, як від оприлюднення нібито записів розмов нібито Джо Байдена і Петра Порошенка, переключився на критику Володимира Зеленського. Навіть після запровадження проти нього санкцій США, «Слуги народу» місяць не могли зібратись з силами, щоб бодай виключити Дубінського з фракції та партії СН, не кажучи вже про притягнення до відповідальності і його, і Андрія Деркача, якого у Держдепартаменті США прямо назвали російським агентом. Для того, щоб «прозріти» щодо останнього, українській владі знадобився початок повномасштабної війни та втеча Деркача до РФ, а щодо Дубінського – ще рік після того.
Вже покійний колега Арахамії, Безуглої, Гетманцева та Дубінського – Олексій Ковальов перейшов на бік росіян після того, як ті окупували Херсонщину брав участь у спільному заході з першим заступником керівника адміністрації Путіна Кирієнком, про що стало відомо назагал.
Зрештою саме Давид Арахамія за лічені тижні до повномасштабного вторгнення РФ називав попередження світових ЗМІ про підготовку росіян до повномасштабної війни – «фейками», а видання CNN, Bloomberg та WSJ, – «гіршими за Скабєєву і Соловйова», а Мар’яна Безугла стала відомою широкому загалу не завдяки законодавчим ініціативам, а в результаті керівництва парламентською ТСК, яка мала розслідувати причини витоку інформації, що призвів до провалу операції ГУР з затримання «вагнерівців» у 2020 році. Робота ТСК закінчилась заявою Мар’яни Безуглої про те, що комісія не знайшла документально оформленої вказівки про відтермінування операції, що й призвело до її провалу, а Андрій Єрмак не мав повноважень віддавати накази ГУР (саме керівника ОП журналісти та військові звинувачували у протидії їхній роботі). Про те, як анекдотично звучать подібні «висновки» в реаліях 2020-2023 років, зайве й казати.
Ну й зі «свіжого» – у «Слузі народу» знайшлось щонайменше 20 нардепів (серед яких і згаданий вище Данило Гетманцев), які вирішили заблокувати закон, покликаний зробити перший крок на шляху заборони діяльності російської церкви в Україні – після всіх резонансних результатів обшуків та кримінальних проваджень СБУ щодо окремих діячів УПЦ МП, після підтримки РПЦ російської окупаційної армії, та навіть після публічної позиції президента Зеленського щодо необхідності заборони діяльності осередку РПЦ в Україні.
Зайве й згадувати, що як «монобільшість» фракція «Слуги народу» вже довгий час є неспроможною зібрати необхідну кількість голосів за будь-який з важливих для країни законопроєктів, а тому змушена добирати голоси «на стороні». Цією стороною є не демократичні сили в парламенті, а представники ряду депутатських груп, позафракційні нардепи і – представники екс-ОПЗЖ, яка здобула другий результат на виборах 2019 року, активно користуючись проросійською риторикою, і представники якої єдині, хто обігнав «Слугу народу» по кількості колаборантів та перебіжчиків до РФ.
Все це лише найбільш гучні та відомі назагал скандали. Тож навіть якби у Головнокомандувача ЗСУ та Генштабу були якісь підстави надати Давиду Арахамії, Мар’яні Безуглій чи їхнім колегам мобілізаційні плани, чи плани бойових дій (а на сьогодні наявність таких підстав є вкрай сумнівною, як і наявність в обох відповідного допуску до держтаємниці), то рішення не робити цього було б цілком обґрунтованим.
Справедливості ради, варто сказати, що помилки були й у розрахунках самого генерала Залужного, який визнав це у інтерв’ю виданню The Economist – помилка полягала в припущенні, що російське вторгнення зупиниться після того, як будуть знекровлені російські війська. Щоправда, помилка Залужного призвела до втрати росіянами тисяч одиниць техніки і 300 000 військ зокрема, серед елітних і найбільш досвідчених підрозділів, яких не замінити, просто мобілізувавши ще якусь кількість «голів».
Тоді як помилки Мар’яни Безуглої та її колег щодо намірів Росії коштували Україні втраченого часу та можливості на підготовку до війни, коштували вимушеного вступу в повномасштабну війну з армією, яка була забезпечена на рівні, достатньому лише для утримання позицій в зоні ООС та коштувала мільйонів переселенців, сотень тисяч вбитих, закатованих і депортованих українців та десятків мільярдів доларів збитків.
Це дещо зависока ціна для того, щоб Мар’яна Безугла та її колеги могли ще чогось вимагати від військових, яким довелось виправляти помилки політиків своїм потом і кров’ю.
P.S. За 3 дні ані «Слуга народу», ані Офіс президента так і не змогли знайти в собі сили хоч якось публічно засудити дії Безуглої, а отже слід вважати, що вони ці дії підтримують і атака на військових є консолідованою позицією влади, а не ініціативою окремої депутатки.