Політичний тиск чи вимагання грошей – що не так з указом про санкції проти Порошенка

Запровадження санкцій проти Петра Порошенка стало одним з тих рішень, ймовірність(!) ухвалення яких нібито всі усвідомлювали, але здивування від факту(!) його ухвалення меншим не стало. Ще сильнішим цей подив став після ознайомлення фахівців з самим рішенням РНБО про запровадження санкцій, адже в ньому знайшли чимало одруків, що для документа такої ваги та резонансу виглядає, в кращому випадку, смішно, а гіршому – страшно. І справжнім шоком стали озвучені президентом Зеленським підстави для запровадження цих санкцій.

Перед тим, як розглядати указ президента № 81/2025 від 12 лютого 2025 року з точки зору законності, варто зауважити ряд більш очевидних проблем. Перш за все – в рішенні РНБО, яке є частиною указу, неправильно зазначений податковий номер Петра Порошенка, в ньому 11 цифр. І це не через те, що в нього багато грошей і тому у всіх нас ідентифікаційний код з 10 цифр, а в нього – з 11. А тому, що чиновники в РНБО, Кабміні чи Офісі президента, які готували цей документ, робили це або поспіхом, або з вражаючою халатністю.

Скриншот з рішення РНБО від 12 лютого 2025 року

В правовій системі, де неухильно виконують норму закону саме так, як вона написана, це стало б однозначною підставою для НЕзастосування санкцій згідно з підписаним 12 лютого указом. Однак, у тій системі, якій живемо ми, можна припустити, що рішення РНБО просто тихенько замінять на виправлене, хоча “правильним” шляхом розв’язання цієї проблеми є повторне засідання РНБО, повторне голосування і повторний указ президента про введення в дію цього рішення. 

Те саме стосується і Костянтина Жеваго, який фігурує у тому ж санкційному списку, що й Петро Порошенко. Згідно з документом, який підписав Володимир Зеленський, рік народження Жеваго – 1974. Проте, Костянтин Валентинович Жеваго, народний депутат кількох скликань, власник компанії Ferrexpo та колишній власник банку “Фінанси та кредит” народився у 1974 році. А в 1957 “народилось” перше видання книги Бориса Пастернака “Доктор Жи(!)ваго”. Тішить, звісно, що в РНБО та ОП працюють люди з широким літературним кругозором, але хотілось би, щоб вони були дещо уважнішими зі своїми прямими обов’язками. Тому що пан Же(!)ваго тепер теж може стверджувати, що на нього санкцій не накладали.

Скриншот з рішення РНБО від 12 лютого 2025 року

Найцікавіша історія стосується Віктора Медведчука. В січні 2023 року влада доволі гучно оголосила про позбавлення громадянства України Медведчука, Андрія Деркача (колишній нардеп, агент російських спецслужб, зараз обраний депутатом Держдуми РФ), Тараса Козака (партнер Медведчука) та Рената Кузьміна (експрокурор часів Януковича). Видання Укрінформ навіть опублікувало фото нібито того самого указу, але без реквізитів (номера та дати).

Проте, як видно з нового указу президента та рішення РНБО, Віктор Медведчук все ще є громадянином України, адже в цих документах чітко зазначено, що він є громадянином України (для порівняння, у Ігоря Коломойського, якого позбавили громадянства України в жовтні 2022, зазначене громадянство Ізраїлю). Залишається лише гадати, чи це чергова службова недбалість чиновників РНБО та ОП, які готували рішення та указ про санкції, чи два роки тому Володимир Зеленський та Офіс президента публічно сказали неправду українцям про позбавлення Медведчука громадянства.

Скриншот з рішення РНБО від 12 лютого 2025 року

Одруки в офіційних документах є не єдиною проблемою санкційних указів Зеленського. Річ у тім, що Закон України “Про санкції” не дозволяє запроваджувати їх проти громадян України. 

З цього правила існує два винятки. Перший – якщо особа залишається громадянином, але не є резидентом України, тобто постійно проживає за її межами. Цей виняток можна застосувати до Медведчука, якого повернули до Росії в обмін на українських військових два роки тому. Можна застосувати до Костянтина Жеваго та Геннадія Боголюбова, вони обидва достатньо давно виїхали за кордон, щоб вважатись такими, що не проживають постійно в Україні. А от щодо Петра Порошенка не можна, оскільки він і громадянином України є, і постійно тут перебуває, виїжджаючи лише для участі в дипломатичних заходах на кілька днів. 

Другий виняток, коли можна застосувати санкції щодо громадянина України – здійснення ним терористичної діяльності. Це визначення закріплене в Законі України “Про боротьбу з тероризмом” і включає широкий спектр дій, від безпосереднього скоєння терактів, до організації терористичних груп та фінансування і сприяння тероризму. Однак проблема в тому, що все це є потрібно довести в суді, що у випадку з Порошенком зроблено не було. Бі більше – подання щодо застосування санкцій проти нього подане Кабміном, а не СБУ, як мало б бути в такому випадку.

З усім цим маємо черговий приклад дуже своєрідного трактування закону з боку влади. Не перший, оскільки коли було потрібно запровадити санкції проти “контрабандистів”, Володимир Зеленський, юрист за освітою, “відкрив” таку юридичну новацію як “економічний тероризм”, цим обґрунтувавши санкції проти громадян України, резидентів, які ніколи не були засуджені за терористичну діяльність. Зайве казати, що ніякого “економічного тероризму” в українському законодавстві немає, не було, і бути не може, оскільки це суперечить самій суті такого явища як тероризм.

Проте, всі перелічені порушення є “квіточками” на тлі слів Володимира Зеленського про причини та підстави для запровадження санкцій. За словами президента, санкції проти президента були введені через “виведення грошей” з України. Володимир Зеленський також зазначив, що це не останні санкції та заявив, що вони можуть бути скасовані, якщо “вони повернуть ці кошти”.

Передусім, вже один той факт, що президент України публічно звинувачує людей у тому, як вони розпорядились своїми власними коштами і застосовує без будь-яких доказів цього обмежувальні заходи щодо них з обіцянкою скасувати, якщо ці люди виконають його вимоги – є настільки безпрецедентним явищем, що межує вимаганням, в розумінні Кримінального кодексу України.

По-друге, президент не зміг назвати ні конкретних сум виведених коштів, ні конкретних операцій з виведення та їхніх учасників. Що є щонайменше дивним з огляду на те, що рішення про санкції уже ухвалене та опубліковане. В цьому контексті це більш дивною є заява голови Держфінмоніторингу, на дані якого посилався президент, коментуючи причини санкцій. За словами Філіпа Проніна, дані ДСФМУ наразі лише перевіряються правоохоронцями, тобто не існує не те що вироків, а навіть обвинувальних актів, які б дали змогу говорити про якісь зловживання.

Тим паче, що якщо йдеться про зловживання, порушення закону, то про яке скасування санкцій може йти мова? Якщо ці дії підпадають під сферу регулювання ККУ, то винних слід або виправдати в результаті передбачених законом процедур, або притягнути до відповідальності, а не “наварити і пробачити”. Якщо ж фактів порушення закону доведено не буде, тоді маємо ситуацію, в якій президент України свавільно застосовує позасудові заходи примусу до громадян України.

Наостанок – іронічний аспект цієї справи. У 2021 році Україну зачепив міжнародний скандал з документами Pandora Papers, спільного проєкту сотень журналістів-розслідувачів із 117 країн світу, який розкривав численні фінансові зловживання десятків світових лідерів, чиновників та знаменитостей. Одним з фігурантів скандалу був Володимир Зеленський і компанія “Студія Квартал 95”, яка йому належала і володіла цілою мережею офшорів, створених для того, щоб уникнути сплати податків в Україні і вивести кошти за кордон. Знайомі звинувачення, чи не так?

Сам Володимир Зеленський володів 25% у цій мережі, які передав своєму партнеру та згодом – раднику президента Сергію Шефіру незадовго до виборів президента, ймовірно з метою приховування їх перед декларуванням майна. Ще одним співвласником мережі офшорів був Іван Баканов, друг Зеленського, ексголова СБУ, який уник відповідальності за провал підготовки до повномасштабного вторгнення РФ. Згідно з опублікованими документами, ухиляння від сплати податків та виведення з України коштів відбувалось впродовж 2012-2019 років, тобто уже під час російсько-української війни.

Оскільки йдеться про санкції, а не про кримінальне провадження, і поняття строку давності тут не застосовується, постає цікаве запитання – чи скористається наступник Володимира Зеленського напрацьованими ним інструментами уже проти нього самого?