Податки та корупція – де взяти грошей на війну (на прикладі одного скандалу)
Питання підвищення податків рано чи пізно мало постати на порядку денному в країні, яка третій рік захищається від значно чисельнішого та багатшого противника. Проте, як і більшість непопулярних питань, підвищення податків влада відтягувала як могла, можливо сподіваючись на те, якось проблема вирішиться сама. Оскільки вона не вирішилась, як і не закінчилась війна попри численні обіцянки, що уже “ось-ось”, підвищувати податки доводиться в екстреному порядку та по повній, щоб перекрити нестачу пів трильйона гривень у держбюджеті.
Попри нагальну потребу, влада і сама не знає, що саме буде підвищувати, адже поточний варіант відповідного законопроєкту (№ 11416) поки що не набирає необхідної підтримки з боку нардепів. Попередньо анонсували збільшення військового збору на 3,5% (до 5%), а також обов’язок сплачувати військовий збір у розмірі 1% від будь-якої діяльності (стосується юридичних осіб, як платників податку на прибуток підприємств, так і платників єдиного податку 3 і 4 групи). Останнє фактично є не військовим збором, а банальним податком з обороту, тобто найгіршою формою оподаткування з усіх можливих, яка полягає у примітивному витягуванні коштів з бізнесу без огляду на його результати.
Також пропонується запровадити військовий збір для ФОП (1, 2, 4 група) у розмірі тих же 5% від доходу (з розрахунку не менше двох мінімальних зарплат на місяць) та 1% від доходу для 3 групи. Очевидним мінусом такого підходу є те, що він потребує додаткового адміністрування – а відтак додасть роботи податковій, додасть помилкових нарахувань та скарг, а от чого може не додати, так це додаткових доходів у бюджет, на які розраховує уряд, адже в урядових оцінках не врахований обсяг тінізації бізнесу внаслідок збільшення податкового навантаження, яке потребує окремого адміністрування.
Ще заплановано ряд “податків на розкіш”. Наприклад – 15% від вартості авто при першій реєстрації (сплачується покупцем); 30% від вартості проданих ювелірних виробів (сплачується продавцем, а якщо виробник продає вироби не кінцевому споживачу, а реселлеру – сплачується двічі); 5% від вартості проданого нерухомого майна (сплачується продавцем); 5% від послуг мобільного зв’язку (сплачується користувачами через зростання тарифів), а також найбільш скандальний та безглуздий – зменшення безподаткової вартості міжнародних відправлень до €45.
Від цих змін Мінфін очікує додаткових 342 мільярди гривень надходжень. Проте, всі перелічені вище пропозиції об’єднує одна характерна риса – вони не враховують ані коротко-, ані довгострокового впливу на економіку, а очікувані податкові надходження від них базуються на тих обсягах ринку, який існує до підвищення податків. А вплив безумовно буде, адже зростання вартості придбання авто вдарить по обсягу ринку, те саме відбудеться і з ринком нерухомості. Не забаряться й нові способи оптимізації податкового навантаження, що призведе до зростання корупційних ризиків (їх ми ще торкнемось).
При цьому є очевидний простіший шлях – збільшити ставки єдиного податку та ПДВ (замість податку з обороту), що не потребує додаткового адміністрування і дозволить отримати додаткові надходження у більш прогнозованому обсязі уже з наступного місяця (кварталу) після їх запровадження. Те, що уряд відмовився від простішого та ефективнішого шляху на користь складнішого та менш прогнозованого свідчить радше про бажання під приводом потреб армії запровадити для законослухняних платників додаткові податки, ніж про щире намагання якомога швидше знайти гроші для військових. Зайвим доказом цього є те, що в законопроєкті відсутні застереження про тимчасовий характер (на період дії воєнного стану) податкових нововведень, як це стверджується у пояснювальній записці до нього. А відтак, всі підвищення податків залишатимуться чинними і після закінчення війни.
“Кавалерійські” реформи Мінфіну викликали критику навіть з боку західних партнерів України, попри те, що кому-кому, а їм точно мало б бути байдуже, наскільки ускладниться життя українців, враховуючи, що на потреби України йдуть гроші платників податків з країн-союзниць. У липні спецпредставниця США Пенні Пріцкер зауважила, що хоч це й суверенне рішення українського уряду, однак доцільніше зосередитись на реформуванні митниці та детінізації ринку, що дозволить зменшити втрати держбюджету, а не на збільшенні навантаження для тих, хто і так сумлінно сплачує податки.
Проте, реформування митниці, боротьба з сірими схемами обігу підакцизних товарів, ліквідація корупційних схем в законодавстві, спрощення адміністрування податків (замість збільшення кількості податків, що потребують адміністрування) – це все складні шляхи, які потребують, перш за все, фахового підходу та розуміння шляхів ухилення від оподаткування. А по-друге, і це найголовніше, готовності ухвалювати рішення, які не сподобаються багатьом чиновникам зокрема. І це найкраще ілюструє наступний приклад.
Днями українці стали свідками чергового корупційного скандалу – заступника міністра енергетики впіймали на отриманні хабаря у розмірі $500 000. Сама по собі ця новина мало кого може здивувати – ані фактом хабарництва у владі, ані сумою (бували й значно, значно більші). Проте, цю історію можна розглянути в контексті підвищення податків, адже у нас є конкретні цифри.
Для наочності також варто зрозуміти, про який саме хабар йдеться, адже з ним не все так просто. За версією слідства, суму $500 000 мав отримати заступник міністра енергетики від керівника ДЕРЖАВНОГО підприємства, за те, що це держпідприємство отримає устаткування іншого державного підприємства, яке ризикує опинитись в окупації вже найближчим часом. Отже – пів мільйона доларів за те, що два чиновники просто виконають свою роботу.
Ба більше – йдеться про півмільйона доларів готівкою, які у керівника державного підприємства звідкись взялись. А враховуючи те, що навряд корупціонер вигріб усі заощадження з власної зарплати, зарплати дружини, позичив і ще взяв кредит у банку для того, щоб якомога краще попрацювати на державу, то можемо припустити, що ці $500 000 найімовірніше просто не дійшли до держбюджету від держпідприємства, зупинившись “під матрацом” у директора. Ймовірно, що не лише ці $500 000 так “спіткнулись і впали” у його кишеню. І що держпідприємство певну частину (значно більшу, ніж його офіційна зарплата) свого коефіцієнта корисної дії спрямовує в бік особистого бюджету свого директора, ніж в бік державного бюджету.
Відтак, що таке ці $500 000 у контексті підвищення податків? Станом на 14 серпня офіційний курс НБУ становить 41,34 грн за долар США, відтак йдеться про 20 670 000 гривень. Річний ліміт доходу для ФОП 3 групи на 2024 рік становить 8 285 700 гривень. З цієї суми ФОП заплатить 5% єдиного податку, що складе 414 285 гривень і ще певну суму ЄСВ (вона нефіксована, але не менше, ніж 18 744 грн за рік). Додамо сюди ще 1% пропонованого військового збору – тобто ще 82 857 грн. Отже, досягнувши ліміту річного доходу, ФОП 3 групи заплатить державі щонайменше 515 886 гривень.
З цих розрахунків ми бачимо, що кожні $500 000, які не потрапили в держбюджет дорівнюють річному(!) оподаткуванню (вже підвищеному) 40 ФОПів 3 групи. І це за умови, якщо всі 40 зароблять порогову для свого режиму оподаткування суму. Навряд спецпосланець США проводила саме такі розрахунки, але вони пояснюють, чому вона акцентувала на необхідності спершу перекрити шляхи, якими держбюджет втрачає кошти, а вже потім збільшувати податкове навантаження для законослухняних платників.
За різними оцінками, лише на митниці український бюджет втрачає від 100 до 250 мільярдів гривень щорічно, що складає від ⅕ до ½ всієї нестачі коштів у бюджеті. Ліквідація шляхів появи цих втрат дозволить розв’язати проблему з фінансуванням армії без будь-якої шкоди для економіки і відмовитись від усіх безглуздих податкових ідей уряду (та від багатьох тих, які можна вважати обґрунтованими). До слова, за посаду очільника Львівської митниці пропонували $1 000 000 хабаря – явно сподіваючись повернути цю “інвестицію”. Яка еквівалентна оподаткуванню вже 80 ФОП 3 групи з максимальним доходом за рік.