Підстави для введення простою на підприємстві: позиція Верховного суду

Обов’язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів

У постанові від 23.01.2024 у справі № 759/4617/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловився стосовно вирішення позовних вимог “Про оголошення періоду простою працівників підприємства”.

Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов’язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівником розряду (окладу).

Судами встановлено, попри запровадження в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, працівник (позивач) виконував невідкладні планові роботи на підприємстві з березня по жовтень 2020 року, так як працював начальником підрозділу, що виконував виробничі завдання, невідкладні роботи, роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства.

Підприємство не надало доказів повної зупинки підрозділу, в якому працював позивач, а також не надало доказів неможливості забезпечення дистанційної роботи позивача.

Зауважується, що саме по собі прийняття Кабміном постанови про оголошення карантину не вказує про неможливість виконання роботи на підприємстві, де працював позивач.

Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання незаконними дій відповідача (роботодавця) щодо незаконного відсторонення в листопаді 2020 року працівника, а в грудні 2020 року незаконного щодо позивача з боку підприємства запровадження простою.

Ураховуючи неправомірні дії відповідача, суди попередніх інстанцій обгрунтовано стягнули середній заробіток за час неправомірного відсторонення позивача від роботи та за час неправомірного оголошення простою щодо позивача, вирахувавши різницю між отриманими ним сумами та сумами, які підлягали виплаті.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у поставах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

• У період простою між роботодавцем та працівником продовжує діяти трудовий договір. Проте в цей час працівники не виконують свої трудові обов’язки.
• Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни.
• Згідно зі ст. 34 КЗпП простій — призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Підприємство, установа зобов’язані надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначив навчальний заклад.
• Особливості виконання трудових обовʼязків за сумісництвом.
• Діти, які працюють, прирівнюються у правах до дорослих, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.