Підстава для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
Висновок суду про заподіяння потерпілому протиправними діями обвинуваченого фізичної (особистого характеру) шкоди, в аспекті наступного розв’язання питання про можливість застосування положень ст. 45 КК, вимагає встановлення та підтвердження доказами того, що вказана шкода усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Суди попередніх інстанцій звільнили обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 45 КК у зв’язку з дійовим каяттям та закрили кримінальне провадження.
Апеляційний суд відхилив доводи про те, що не відшкодування шкоди потерпілому перешкоджає звільненню обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК, оскільки відповідно до обвинувального акта кримінальним правопорушенням шкоди не завдано, під час досудового розслідування і судового розгляду цивільні позови не заявлялись, зі сторони потерпілого на стадії досудового розслідування та судового розгляду були відсутні будь-які претензії майнового характеру до обвинуваченого, який вчинив усі можливі дії для того, щоб загладити завдану його діями шкоду.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що дійове каяття може виявлятися лише в активній поведінці особи. Натомість апеляційний суд не врахував пояснень представника потерпілого про те, що обвинувачений не виявив жодного інтересу до стану здоров’я потерпілого, який продовжує лікування від заподіяних йому обвинуваченим тілесних ушкоджень. Поза увагою апеляційного суду залишилось й те, що потерпілий заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК саме у зв’язку із відсутністю дійового каяття та підстав до застосування відповідної кримінально-правової норми.
Позиція ККС
Скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ККС акцентував, що в приписах ст. 45 КК мовиться про повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, а не лише тих суспільно-небезпечних наслідків, які передбачені як обов’язкова ознака об’єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення.
Фізична шкода (легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності) зазначена як у фабулі справи, так і формулі кваліфікації, з огляду на що ККС не сприймає як обґрунтовані посилання судів попередніх інстанцій на те, що в обвинувальному акті зазначено про те, що шкоди не завдано та розмір її не зазначено.
Висновок суду про заподіяння потерпілому протиправними діями обвинуваченого фізичної (особистого характеру) шкоди, в аспекті наступного розв’язання питання про можливість застосування положень ст. 45 КК, вимагає встановлення та підтвердження доказами того, що вказана шкода усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.09.2024 у справі №166/37/24 (провадження № 51-3015км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/121502750
- Чинне законодавство не містить конкретного визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.
- Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
- Застава є одним із видів запобіжних заходів, який обирають після того, як особа офіційно отримала статус підозрюваного. Як визначив кримінальний процесуальний закон, застава може бути як самостійним видом запобіжного заходу, так і альтернативою арешту. Зазначена альтернатива в більшості випадків залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також від ризиків перебування підозрюваного/обвинуваченого на свободі, нагадали у Рівненському апеляційному суді.
- Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України.