Особливості розірвання шлюбу з іноземцем

12 Червня, 2024 в 10:27

Правові наслідки шлюбу, у випадку бажання його розірвати між громадянами різних держав визначає право держави, в якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один із подружжя все ще проживає у цій державі, а за відсутності такого – правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином

Розлучення, також розірвання шлюбу — процес розірвання подружнього зв’язку. Слід відрізняти від визнання шлюбу недійсним (тобто таким, що від початку не мав законної сили, підстав, був складений з порушенням норм закону). У більшості країн вимагає участі уповноважених осіб: наприклад, суду, де встановлюються поділ майна, опіка над дітьми, порядок їх відвідування, аліменти та суміжні питання.

На тлі глобалізаційних та міграційних процесів, які відбуваються як в Україні, так і у всьому світі, випадки укладення інтернаціональних шлюбів набувають неабиякої популярності. Однак через зіткнення культур, світоглядних поглядів, менталітетів досить часто такі шлюби закінчуються розлученням.

У статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що припинення шлюбу та його правові наслідки визначає право, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. А правові наслідки шлюбу, у випадку бажання його розірвати між громадянами різних держав визначає право держави, в якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один із подружжя все ще проживає у цій державі, а за відсутності такого – правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином.

У разі укладення шлюбу громадянина України з громадянином (підданим) іншої держави, при розлученні в Україні застосовуватимуть норми Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Так, за законодавством України шлюб із іноземцем можна розірвати в органах державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) або ж у судовому порядку.

На що слід акцентувати при розірванні шлюбу з іноземцем розповів адвокат, медіатор, керівник практики приватних клієнтів, CEO АО «Мітракс» Юрій Бабенко.

  1. Як розлучитись з іноземцем без судового процесу, а в яких випадках суду не уникнути?

У разі укладення шлюбу громадянина України з громадянином іншої держави, при розлученні в Україні застосовуватимуть норми Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Розірвати шлюб з іноземцем можливо двома способами:

  1. У РАЦСі
  2. У судовому порядку.

Окремо зауважимо, порядок розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану регулюють статті 106 та 107 Сімейного кодексу України. Передбачається, що розірвання шлюбу може бути здійснено таким способом у випадку спільної згоди обох із подружжя та за відсутності спільних дітей.

Так, подружжя має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану, за місцем проживання (реєстрації) одного з них, відповідну заяву про розірвання шлюбу. Її подають до органів ДРАЦС разом із усіма необхідними документами (документи, що посвідчують особу, свідоцтво про шлюб, посвідка проживання та ін.).

У разі, якщо один із подружжя через поважні причини не може подати заяву до органів ДРАЦС (ч. 1 ст. 106 Сімейного кодексу України), другий з подружжя може зробити це від його імені. Для цього людині, яка не може бути присутньою при поданні заяви на розлучення, потрібно самостійно заповнити свою частину заяви, завірити її у нотаріуса та передати іншому з подружжя. А у випадку, якщо один із подружжя не перебуває в Україні, документ пересилають тому з подружжя, хто є громадянином (підданим) іншої держави, який перекладає його мовою тієї країни, представником якої він є і заповнює свою частину. Далі заяву завіряє нотаріус і при необхідності її легалізують. Отримавши назад документ, українська сторона повинна здійснити його переклад і завірити у нотаріуса.

Розірвання шлюбу з іноземцем у судовому порядку відбувається, якщо:

  • у подружжя є спільні неповнолітні діти
  • відсутня згода на розірвання шлюбу одного з подружжя або її неможливо отримати.

У випадку, якщо один із подружжя проти розлучення, то частина 1 статті 110 Сімейного кодексу, передбачає можливість розірвання шлюбу з ініціативи одного з подружжя. Для цього одному з подружжя, який бажає розлучитися, необхідно звернутися до суду з позовною заявою про розлучення.

Позовні заяви про розірвання шлюбу подаються до суду за місцем проживання відповідача. Однак у випадку, якщо відповідач на момент розірвання шлюбу проживає за межами України, позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або, якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача або, якщо за домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Рішення суду, що набрало законної сили буде документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу. Свідоцтво про розірвання шлюбу в такому випадку не видається.

  1. Як визначити підсудність у спорах про розірвання шлюбу з іноземним елементом?

Питання підсудності визначається міжнародними угодами, зокрема двосторонніми договорами України про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах. До них віднесено наступні договори:

  • Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах;
  • Конвенція про визнання рішень про розлучення та про окреме проживання подружжя, прийнята Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права у 1970 році;
  • інші двосторонні договори.

Компетенція судів з вирішення справ про розірвання шлюбу може визначатися за такими критеріями:

  • 1) суд держави спільного громадянства подружжя;
  • 2) суд держави громадянства одного з подружжя;
  • 3) суд держави місця проживання одного з подружжя;
  • 4) суд держави останнього спільного місця проживання подружжя.

Між цими критеріями міжнародної підсудності немає субординації, вони є альтернативними.

Український суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави розглядається справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав – таке правило передбачено статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право». Законну перевагу в продовженні судового процесу має суд тієї держави, який відкрив провадження у справі першим.

Підсудність в Україні за загальним правилом визначається за місцем реєстрації або перебування відповідача. Також вона може визначатись за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Якщо місце проживання чи перебування невідоме, існує декілька альтернативних варіантів для визначення підсудності в Україні:

  • Домовленість у договорі. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них;
  • Поважні причини. Відповідач на момент розірвання шлюбу проживає за межами України, позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

У деяких випадках, визначити підсудність в Україні може Верховний Суд:

  • якщо обидві сторони є громадянами України, але проживають за її межами;
  • якщо один із подружжя – громадянин України, а інший – іноземець або особа без громадянства, і вони обидва проживають за межами України.
  1. Як визначити підсудність, якщо відповідач перебуває на тимчасово окупованій території?

Справи, що розглядалися судами, які опинилися на окупованих територіях, передаються в інші суди, що розташовані на території, підконтрольній українській владі. На офіційному вебсайті Верховного Суду до ознайомлення доступне Розпорядження про визначення територіальної підсудності справ, перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану. Якщо ж місцезнаходження відповідача неможливо встановити, його виклик здійснюється шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади.

Раніше ми повідомляли, що перебування подружжя за межами України не є перешкодою для розірвання шлюбу. З метою забезпечення доступності громадян до адміністративних послуг у сфері ДРАЦС і в межах реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2023 № 66 «Про забезпечення здійснення закордонними дипломатичними установами України повноважень у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану» українці за кордоном отримують доступ до потрібних послуг у закордонних дипломатичних установах — посольствах або консульствах.

Звісно, кожна ситуація потребує індивідуального розгляду та підходу, але основні шляхи розірвання шлюбу для пари, яка перебувають поза межами Батьківщини, визначено законодавством.

Перший спосіб підходить подружжям, які не мають спільних неповнолітніх дітей та перебувають в одній країні — вони разом мають звернутися до найближчого дипломатичного представництва України за кордоном та подати спільну заяву про розірвання шлюбу.

Важливо: українським законодавством не передбачено онлайн-процедура розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану, або в органах, яким делеговано такі повноваження.

Другий спосіб стане в пригоді парам, в яких є спільні неповнолітні діти, або ж чоловік та дружина не можуть подати спільну заяву про розірвання шлюбу, наприклад, через перебування в різних містах чи державах, або ж коли розірвання шлюбу ініційовано лише однією стороною. У такому випадку єдиним способом розірвання шлюбу за законодавством України залишається його розірвання в судовому порядку. І звертаємо увагу, що подружжя може скористатись онлайн-сервісом подачі заяв до системи Електронного суду.

Ще одним способом розірвання шлюбу може стати звернення до компетентних органів країни перебування. У цьому випадку процедура розірвання шлюбу відбудеться за законодавством тієї держави, в якій перебуває подружжя.

Громадяни України, котрі перебувають за кордоном та вирішили розлучитися, можуть це зробити не виїжджаючи з країни.

Окрім того,  розглянули питання розірвання шлюбу — як процесу розірвання подружнього зв’язку. Слід відрізняти від визнання шлюбу недійсним (тобто таким, що від початку не мав законної сили, підстав, був складений з порушенням норм закону). У більшості країн вимагає участі уповноважених осіб: наприклад, суду, де встановлюються поділ майна, опіка над дітьми, порядок їх відвідування, аліменти та суміжні питання.

  • Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції роз’яснює питання поділу майна при розлученні.
  • У разі внесення одним із подружжя як вкладу в статутний капітал ТОВ коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка зробила вклад у статутний капітал ТОВ, набуває право на частку учасника цього товариства.
  • Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
  • Також пояснили, що особиста приватна власність – це майно, яке належить лише одному із подружжя, і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Відповідно до Цивільного кодексу України кожен власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
  • Особисті немайнові права та обов’язки подружжя – це врегульовані нормами сімейного права відносини стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, шлюб між якими укладено у встановленому законом порядку, характерними рисами яких є невідчужуваність, безстроковість, безоплатність, особистісність та немайновість.
  • Шлюбний договір — це юридична угода, яку укладають за власним бажанням осіб, що вступають або перебувають у шлюбі.