Особливості проведення слідчого експерименту: практика ВС

Положення ст. 240 КПК України не передбачає обов’язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що й було зроблено під час проведення експериментів

У касаційній скарзі прокурор стверджував, що суд першої інстанції безпідставно визнав неналежними й недопустимими доказами висновки судово-медичних експертиз, якими встановлено кількість ударів та розмежування ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також слідчі експерименти за участю потерпілих. Про це мовиться у постанові ККС ВС від 2 липня 2024 року у справі № 303/5115/15-к (провадження № 51-206км24).

Слідчий експеримент – це слідча (розшукова) дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор в присутності понятих, а в необхідних випадках – за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, та інші необхідні досліди чи випробування.

Проводиться під час слідства в присутності понятих для перевірки і уточнення фактичних даних, які мають доказове значення у кримінальній справі, з ініціативи слідчого, за клопотанням підозрюваного (обвинуваченого), потерпілого та інших учасників карного процесу.

Слідчий експеримент зазвичай провадиться, щоб перевірити:

• чи міг свідок, перебуваючи в певному місці, бачити чи чути те, що відбувалося на місці скоєння злочину;
• чи міг підозрюваний вчинити певні дії в тих обставинах;
• як саме відбувався перебіг подій;
• перевірка можливості існування фактів, чи немає між ними протиріч зі слідами, виявленими в ході попереднього розслідування.

Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ця слідча дія найчастіше направлена на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.). Однак дослідним шляхом можуть також перевірятися і припущення слідчого про ті чи інші обставини події, що досліджується.

Закон не вимагає винесення постанови про проведення слідчого експерименту. Він може бути проведений як за ініціативою слідчого чи прокурора, так і за клопотанням підозрюваного, його захисника, потерпілого, свідка, інших учасників процесу.
Якщо клопотання про проведення слідчого експерименту заявила сторона захисту чи потерпілий, участь особи, яка його ініціювала, та (або) його захисника чи представника є обов’язковою, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.

Відповідно до 107 ст. КПК України, незастосування технічних засобів фіксування слідчої дії у випадках, коли воно є обов’язковим, тягне за собою недійсність слідчого експерименту та отриманих внаслідок його проведення результатів, за винятком випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи протоколи слідчих експериментів за участю потерпілих недопустимими доказами, місцевий суд послався на те, що вони не відповідають вимогам ст. 240 КПК України, оскільки в них не відтворена ситуація, обставини та дії, зокрема вони були проведені не на межі присадибних ділянок, а в домогосподарстві потерпілих і в дощову погоду. Суд апеляційної інстанції не проаналізував оспорюваних прокурором висновків суду першої інстанції щодо недопустимості результатів проведених слідчих експериментів, а лише погодився із застосуванням місцевим судом доктрини «плодів отруєного дерева» щодо похідних від цієї слідчої дії доказів, у тому числі проведених у справі судово-медичних експертиз.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, ККС ВС вказав, що положення ст. 240 КПК України не передбачає обов’язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що й було зроблено під час проведення експериментів. Водночас відповідно до даних слідчих експериментів за участю понятих потерпілі на статистах показали, які дії щодо них вчиняв обвинувачений, і спосіб та механізм завдання ударів.

Раніше ми повідомляли, що в Україні судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їхні територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII.

• Захист ділової репутації: позиція ВС стосовно розгляду справи у порядку окремого провадження.
• Право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про відмову у скасуванні арешту майна: позиція Верховного Суду.
• Застава є гарантією сумлінного виконання підозрюваним визначених кримінальним процесуальним законом обов’язків – позиція суду.
• Спростування боржником свого боргу висновком поліграфа: позиція Верховного Суду.