Оплата послуг адвоката має здійснюватися за кожним суб’єктом отримання безоплатної правничої допомоги: НААУ

Кожен випадок надання безоплатної правничої допомоги підлягає самостійній оплаті в повному обсязі, незалежно від виконання адвокатом інших доручень

Рада адвокатів України розглянула звернення адвоката щодо проблеми довільного тлумачення центром з надання безоплатної вторинної правничої допомоги норм щодо оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів.

Так, адвокату, який отримав від регіонального центру БПД два доручення з надання правничої допомоги двом затриманим особам, а також виконав їх належним чином, оплатили лише роботи за одним із доручень.

Таке рішення чиновники мотивували тим, що допомога надавалася в одному місці (підрозділ Нацполіції) в один час, тож оплата виїздів за другим дорученням буде вважатися подвійною оплатою та нецільовим використанням бюджетних коштів.

Доповідач у цьому питанні член РАУ від Хмельницької області Оксана Каденко акцентувала на те, що згідно з договором, укладеного між адвокатом та регіональним центром, оплата послуг адвоката мала здійснюватися на підставі договорів залежно від обсягу, часу та місця надання послуг окремо для кожного суб’єкта права на БПД.

Водночас ані Порядок оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, ані Методика обчислення розміру винагороди адвокатів (затверджені постановою Кабміну від 17.09.2017 № 465), не містять заборони оплачувати послуги адвоката за кожним окремим дорученням в повному обсязі.

Для розв’язання проблеми Каденко запропонувала ініціювати внесення змін до постанови Кабміну № 465, закріпивши норму про те, що показники для оплати послуг, наданих адвокатом, визначаються окремо за кожним дорученням.

Кожен випадок надання безоплатної правничої допомоги підлягає самостійній оплаті в повному обсязі, незалежно від виконання адвокатом інших доручень. У випадку, якщо адвокат надає правничу допомогу кільком затриманим (підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідкам) у одному кримінальному провадженні, оплата послуг адвоката з надання безоплатної вторинної правової допомоги повинна здійснюватися в повному обсязі окремо для кожного суб’єкта права на БПД.

Зазначається, що члени Ради адвокатів України підтримали ініціативу.

Нагадаємо, що за змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, зокрема впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Якщо адвокату доводиться очікувати на те, коли судді розпочнуть розгляд його справи у Касаційному господарському суді Верховного Суду, то він може сподіватися на те, що за таке очікування йому заплатять. Відповідну позицію у додатковій постанові від 6 грудня 2023 року висловив Касаційний господарський суд ВС по справі 905/493/22.

Товариство просило зменшити заявлений іншою стороною розмір витрат на правничу допомогу адвоката, посилаючись на те, що сумарна тривалість засідань у Касаційному господарському суді Верховного Суду, де він брав участь, становила 41 хвилину.

Як зазначив Касаційний господарський суд Верховного Суду, судові засідання КГС ВС у цій справі тричі розпочалися пізніше призначеного часу, і були проведені із затримкою в часі.

Через затримки адвокат був вимушений витратити час на очікування їх початку. Водночас необхідність та тривалість такого очікування не залежали від волі представника Компанії, а фактично було вимушеним заходом перед безпосередньою участю у засіданнях для того, щоб здійснити захист інтересів клієнта в суді.

КГС ВС пояснив, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги. Тоді як час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, зокрема чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тоді як на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Так, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України” (заява №19336/04), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 3.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 23.03.2023 у справі №921/434/21, від 25.04.2023 у справі №910/21424/21 висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта.

Верховний Суд, з урахуванням клопотання ТОВ “Краматорський МПЗ” про зменшення витрат на правничу допомогу, тривалості судових засідань та їх очікування, вважає за необхідним зменшити розмір заявлених Компанією вимог про відшкодування витрат за участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції до 4 год., що становить 600 євро.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та клопотання про їх зменшення, виходячи з критеріїв, визначених у ч.4 ст.126 ГПК, та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що заява Компанії про відшкодування судових витрат у зв’язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 200 євро.

• Досвід професійної діяльності адвоката, котрий здійснював таку діяльність до набрання чинності законом «Про адвокатуру» від 19.12.1992 № 2887-XII, підтверджується належно засвідченою копією рішення про прийом у члени колегії адвокатів.
• Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
• 1 січня 2024 року набрав чинності Закон України від 09.08.2023 № 3295-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України». Законом внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України.
• Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) дотримується позиції, що при зверненні з заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, не повинна застосовуватися.
• Фахівці Господарського суду Волинської області акцентували, що з 1 січня 2024 року відповідно до законів «Про судовий збір» і «Про Державний бюджет України на 2024 рік» змінюються ставки судового збору.
• Виконавче провадження в Україні — виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
• Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) дотримується позиції, що при зверненні з заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, не повинна застосовуватися.