Оформлення відпустки без збереження заробітної плати
Підстава для оформлення неоплачуваної відпустки – заява від працівника про надання відпустки без збереження заробітної плати, погоджена керівником установи
24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11 2023 № 3494-ІХ, яким змінили деякі норми законодавства, що регулюють питання надання відпусток, використання вихідних днів тощо.
Стаття 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ надано можливість роботодавцю у період дії воєнного стану обмежити працівнику щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за робочий рік.
Зауважимо, що відбулося збільшення максимального терміну надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин з 15 до 30 календарних днів на рік. Водночас залишилась чинною норма стосовно права роботодавця, у разі більшої ніж 24 календарних дні основної відпустки, надання не використаних у період дії воєнного стану її днів переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. Запроваджено новизну, що за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Ст. 12 закону також доповнено нормою, яка стосується інших видів відпусток. Зокрема, у період воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, тобто понад 24 календарних дні, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати.
Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Стосовно роботодавця, то обмеження тривалості щорічних відпусток та надання відпусток без збереження заробітної плати не є його обов’язком, оскільки закон його не зобов’язує обмежувати тривалість щорічних основної та додаткових відпусток, а передбачає лише можливість такого обмеження.
Інколи, відпустка без збереження заробітної плати – єдиний варіант для працівника і роботодавця. З початком повномасштабного вторгнення РФ, чимало людей були змушені покинути свої домівки та роботу. Проте, якщо особа не бажає розривати трудові відносини – вона може скористатись відпусткою без збереження заробітної плати, зазначила заступниця начальника відділу безоплатної правової допомоги Рівненського місцевого центру з надання БВПД Світлана Волевач.
Залежно від причини/підстави надання неоплачуваної відпустки та хто виступає її ініціатором, розрізняють її види:
- За ініціативою/заявою працівника: обов’язкова – за зверненням працівника, яке роботодавець має задовольнити в обов’язковому порядку;за угодою сторін – за зверненням працівника та узгодженням з роботодавцем строків, тривалості відпустки без збереження зарплати або відмовою роботодавця надавати працівнику цю відпустку.
- На час участі у виборчому процесі.
- За ініціативою керівника держоргану.
Види відпусток без збереження зарплати визначає не лише КЗпП, Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, а й інші кодекси/закони.
Відпустка без збереження заробітної плати може надаватись у межах відповідної тривалості.
Підстава для оформлення неоплачуваної відпустки – заява від працівника про надання відпустки без збереження заробітної плати, погоджена керівником установи. У ній працівник має зазначити:
- вид відпустки;
- підставу й підтвердження – для обов’язкової неоплачуваної відпустки;
- дату початку відпустки;
- її тривалість.
На заяві керівник установи, держоргану, органу місцевого самоврядування проставляє відповідну резолюцію. Саме від прийнятого керівником рішення залежить оформлення відпустки.
Якщо рішення позитивне, працівник кадрової служби готує наказ про відпустку, якщо ні – відпустка не надається. У преамбулі наказу зазначається підстава: норма відповідного закону та заява (для відпустки за ініціативою працівника). У наказі зазначаються ті ж самі відомості, що й у заяві, і додатково вказується дата виходу працівника на роботу.
З наказом про відпустку обов’язково слід ознайомитися працівнику.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» додано статтю 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» введено новий вид відпустки без збереження заробітної плати, терміном не більше 90 календарних днів, що надається працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи у період дії воєнного стану.
Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця із заявою, а роботодавець в обов’язковому порядку надає працівнику відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Працівник може реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, проте, загальна тривалість частин відпусток не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.
За домовленістю сторін відпустка без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, може надаватись на більший термін, який не може перевищувати періоду дії воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Ця відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до ст. ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.
Отже, головними умовами для надання відпустки без збереження заробітної плати є те, що:
- тривалість не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану;
- надається працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою;
- надається в обов’язковому порядку за заявою працівника;
- час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Зауважимо, на практиці часто виникала низка ситуацій, коли роботодавці та працівники по-різному тлумачили окремі законодавчі норми, що призводить до конфліктних ситуацій та необхідності їх вирішення у судовому порядку. А деякі положення законодавства про відпустки взагалі застаріли, не відповідали сучасним тенденціям, створювали додаткове адміністративне навантаження на роботодавців, працівників та органи державної влади.
Тож передбачається, що зміни сприятимуть юридичній визначеності в окремих питаннях надання та використання відпусток, що зменшить адміністративне навантаження та зменшенню колізій у законодавстві.
- Як військовим потрапити на лікування за кордон – алгоритм дій.
- 22 листопада Верховна Рада проголосувала закон, ініційований 37 народними депутатами, про збереження біологічного батьківства/материнства, у разі отримання військовослужбовцями поранень, що впливають на репродуктивні функції.
- Міноборони спільно з Міністерством охорони здоров’я, Мінцифри та громадськими організаціями розробили зміни до законодавства, які дозволяють спростити процеси, пов’язані з проходженням військово-лікарської комісії (ВЛК) для поранених військовослужбовців ЗСУ та Міноборони.
- Набув чинності Закон стосовно надання та використання відпусток: головні зміни.