Новий Цивільний кодекс, шлюби в 14 і штучний інтелект – що могло піти не так
Деякий час соцмережами шириться аналіз проєкту нового Цивільного кодексу України, в якому знайшли відкат на 100 років назад, привласнення життя державою, підготовку до криміналізації абортів та легалізації шлюбів з неповнолітніми. Це дуже серйозна проблема і вона викликала закономірне обурення з боку суспільства, тому варто поговорити про те, чому ШІ поки що не здатен якісно аналізувати юридичні матеріали.
Аналіз деяких норм проєкту нового ЦК (деякі його норми Центр дослідження законодавства України вже аналізував) опублікувала ГО “Інсайт”. Самі формулювання цієї публікації наштовхують на думку, що частка роботи належить ШІ – характерні фрази “Це не Х – це Y”, короткі речення з протиставленнями однієї тези іншій тощо. Це не було б проблемою саме по собі – стиль ШІ хоч і не надто “читабельний”, але все ж дозволяє передати думку.
Однак є підстави вважати, що не лише копірайт, а й юридичний аналіз був виконаний за допомогою цього інструменту – тому що він ігнорує не тільки практичний контекст норм, які є предметом аналізу, а й те, що ці норми не є новими, а лише повторюють існуючі. Так буває, якщо перед ШІ поставити завдання проаналізувати один конкретний документ і знайти ризики.
І це вже проблема, тому що ШІ не є умовно безплатним, безстороннім, висококваліфікованим фахівцем з усіх питань. Він, радше, схожий на трохи недолугого джина з чарівної лампи – намагається виконати ваші бажання САМЕ ТАК, ЯК ВИ ПОПРОСИЛИ. Тому один і той самий проєкт закону може виявитись як “відкатом на 100 років назад”, так і “прогресивною спробою осучаснити законодавство відповідно до потреб сьогодення”. Все залежить від вашого запиту, а не від “думки” ШІ чи змісту цього законопроєкту.
Тому виникає враження, що в цьому випадку ШІ попросили описати ризики для прав жінок саме від прийняття цього законопроєкту – і ШІ так і зробив, проігнорувавши весь інший контекст – як законодавчий, так і практичний.
ГО “Інсайт”, яка стверджує, що проаналізувала проєкт нового Цивільного кодексу України, на своїх сторінках у соцмережах навела приклади деяких його норм, які, на думку експерток ГО, є відкатом назад, порівняно з чинним ЦКУ. Наприклад, згадується стаття 31 проєкту, де нібито закладається підґрунтя для надання правоздатності ембріона, інтереси плоду ставляться вище за права жінки та відкривається шлях до криміналізації абортів.
Для порівняння відкриємо статтю 25 чинного Цивільного кодексу, у якій побачимо таке:
Схоже? Зауважте, що ця норма існує в чинному ЦКУ з першої його редакції, яка набрала чинності у 2003 році. Навіть якщо погоджуватись з аргументами авторок аналізу (які дійсно мають рацію в тому, що не можна інтереси плоду ставити вище за права жінки та обмежувати право на розпорядження власним тілом), слід визнати, що проєкт нового ЦКУ просто дублює положення чинного ЦКУ, а не створює «відкат на 100 років назад». І вже точно жоден з них не ставить інтереси плоду вище за права жінки та не обмежує право на розпорядження власним тілом.
А якщо дійсно аналізувати зміст цих статей, то все не так драматично. Зміст статті 25 чинного (і статті 31 проєкту) ЦКУ кореспондує нормам статей 1200, 1222, 1261, 1298 чинного ЦКУ, наприклад про спадкування дитиною, яка була зачата, але ще не народжена на момент відкриття спадщини.
В умовах війни ці норми є тим більш актуальними – якщо батько дитини загинув після її зачаття, але до народження – ця дитина матиме право на його спадщину після народження, коли набуде власної правоздатності. Якщо їх скасувати – така дитина втратить право на спадщину за загиблим батьком і знову матиме таке право лише після смерті матері. Якщо мати і батько такої дитини ще й не були у шлюбі, то єдиними спадкоємцями стануть батьки загиблого,
Тобто йдеться виключно про захист прав дитини в умовах непередбачуваних ситуацій непереборної сили. І це, до слова, є ознакою дійсно якісного юридичного документа, автори якого унормували навіть ті ситуації, які трапляються доволі нечасто. Ну а автори проєкту нового ЦКУ цю роботу просто списали собі.
Повернемось до аналізу, запропонованого ГО “Інсайт”. Згадується стаття 1473 проєкту нового ЦКУ, яка визначає шлюб як союз чоловіка і жінки. Можна сперечатись з таким обмеженням (в Конституції воно сформульовано не так радикально, до речі), але не можна заперечувати, що проєкт нового ЦКУ і тут нічого нового не привносить. Тому що стаття 21 чинного Сімейного кодексу України каже нам, що “Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану”.
До слова, стаття 51 Конституції України каже інше – “Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї”. Цю норму можна трактувати і так, як це зроблено у статті 21 СКУ (та розкритикованій статті 1473 проєкту нового ЦКУ), так і як те, що ні чоловіки, ні жінки не можуть бути примушені до вступу у шлюб. Іншими словами – на відміну від СКУ, Конституція не містить чіткої рамки про те, що шлюб можна укласти лише між чоловіком і жінкою – тільки те, що потрібна вільна згода і від чоловіка, і від жінки.
Це саме те, що мав би робити проєкт нового ЦКУ, замість переписування норм з уже чинного законодавства заради марнославства його авторів – переглядати усталене трактування норм з погляду сучасного стану суспільних відносин. Наприклад, хорошим рішенням і реальною новацією було б створення інституту цивільного партнерства, у відповідь на неодноразові заклики на тлі війни та петицію до президента, яку “спустили на гальмах” очевидно з електоральних міркувань.
Але в будь-якому разі це не означає відкату чи обмеження прав людини в цьому проєкті, як це подають автори аналізу. Цей проєкт просто “ніякий”, ось справжня його проблема. І якщо прибрати всі норми, які дублюють вже існуючі, то від поважного “проєкту нового Цивільного кодексу” залишиться просто рядовий законопроєкт з десятком статей, які буденно розглядаються Верховною Радою. Але в історію української правової думки так не увійдеш, звісно.
Найгострішу реакцію викликала, мабуть, стаття 1478 нового ЦКУ, яка нібито легалізує дитячі шлюби. Що ж, тут авторки аналізу частково праві – норми, які пропонує проєкт нового ЦКУ дійсно відсутні в українському законодавстві з 2012 року, коли до Сімейного кодексу внесли зміни щодо підвищення шлюбного віку. У чинній редакції СКУ вступити у шлюб (незалежно від статі) виключно за рішенням суду можна не з 14, а з 16 років, якщо це відповідає інтересам неповнолітньої особи, яка подала таку заяву.
Щоб дійсно проаналізувати цю норму, слід розуміти природу шлюбу, саме зареєстрованого державою шлюбу. Вона полягає не у спільному проживанні, веденні спільного господарства чи наявності сексуальних стосунків (стаття 56 чинного СКУ прямо забороняє так званий “подружній обов’язок”, визначаючи його як порушення особистої недоторканності людини), а у виникнення взаємних прав і обов’язків у подружжя.
У зареєстрованому шлюбі ви можете жити в різних домівках, не зустрічатися і навіть не спілкуватися, але все одно мати право на частку у спільному майні, наприклад. І так, в деяких випадках саме цей аспект може відповідати інтересам неповнолітніх (будь-якої статі).
Проєкт нового ЦКУ
Але всупереч тому, що стверджують авторки аналізу від ГО “Інсайт”, стаття 1478 проєкту нового ЦКУ не легалізує дитячі шлюби, а знижує вік, у якому за виняткових обставин і за згодою суду шлюб (як специфічний підвид договору) може бути зареєстрований. Сьогодні цей вік становить 16 років (і людина в цьому віці так само є дитиною), а пропонується – 14 і лише в чітко визначених випадках. Доцільність такої зміни, звісно, менш сумнівною від цього не стає, як і всієї ідеї з ухваленням нового Цивільного кодексу.
В будь-якому випадку, незалежно від шлюбного статусу, сам факт вагітності або народження дитини хоч 14-річною, хоч 16-річною дитиною є ознакою скоєння щодо неї тяжкого злочину, передбаченого статтею 152 Кримінального кодексу України. І ніякий Цивільний кодекс, ні старий, ні новий, цього не змінює. Крім того, реєстрація шлюбу внаслідок впливу фізичного чи психічного насильства і зараз є підставою для визнання його недійсним.
Що ж до наведеної вище статті 66 проєкту нового ЦКУ, то, знову ж таки, схожа норма вже давно існує в чинному законодавстві, а саме статті 57 чинного Цивільного кодексу, яка встановлює, що “Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов’язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування”. Йдеться тут не про доноси на сім’ї, а про нормальний захід реагування держави на ситуації, в яких батьки можуть не виконувати належним чином своїх обов’язків щодо дитини, чи про дорослих, які внаслідок певних захворювань можуть потребувати опіки та побутової підтримки. Проєкт нового ЦК, вкотре, не створює нічого нового, а просто перефразовує в одній статті кілька інших норм права, які вже давно існують та діють на практиці.
Насамкінець варто розглянути статті 1495, 1498 проєкту нового ЦКУ, які нібито дозволяють державі анулювати шлюби транслюдей за заявою третіх осіб. Дійсно, таких норм немає в чинному законодавстві, але вкотре аналіз ГО “Інсайт” плутає “сухе з кислим”. У статті 1495 проєкту нового ЦКУ згадується зміна статі одним з подружжя як підстава для визнання шлюбу недійсним. А в статті 1498 проєкту наведено перелік осіб, які у всіх можливих (не тільки з цієї причини) випадках можуть звертатись до суду щодо анулювання шлюбу.
Ці статті регулюють усі випадки того, хто і з яких причин може звернутись з заявою про анулювання шлюбу. Причому треті особи (не чоловік і дружина) мають таке право виключно у випадках, коли порушено їхні права. Наприклад, якщо людина приховала факт шлюбу і уклала його вдруге, то учасник чи учасниця першого шлюбу мають право вимагати анулювання другого, наприклад, щоб захистити свої права на частку у спільному майні. Або опікун недієздатної людини (таку недієздатність попередньо має встановити суд).
Що ж до зміни статі як підстави для недійсності шлюбу, то наприклад у статті 30 чинного Сімейного кодексу передбачене право на взаємну обізнаність про стан здоров’я – наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я. Ця ж стаття передбачає, що приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
Тобто, чинне законодавство і без проєкту нового ЦКУ містить норми, які передбачають можливість анулювати шлюб внаслідок приховування інформації про стан здоров’я перед його укладенням. Норма статті 1495 проєкту нового ЦКУ лише розширює це правило на випадки зміни статі, але знову ж таки – не створює нічого нового, адже зміна статі не передбачає можливості виносити дитину для генетичного чоловіка чи зачати її – для генетичної жінки. І це безумовно впливає на “фізичне здоров’я нащадків” найрадикальнішим чином – унеможливлюючи саму їхню появу на світ. І така обставина є достатньо важливою для того, щоб другий з подружжя мав право знати про це, вступаючи у шлюб. Власне, як і про фізичну спроможність, але вольове рішення не мати дітей з будь-яких особистих причин.
Що у підсумку… Сумна новина для юристів у тому, що на ШІ все ще не варто покладатись при аналізі документів. На сьогодні його рівень ближчий до студента 2-3 курсу, який вже вивчив основні нормативно-правові акти, але ще не навчився сприймати їх в комплексі – і особливо в практичному контексті.
Що ж до аналізу ГО “Інсайт”, то найгіршим є те, що в ньому відсутній власне аналіз. Йдеться не про зіставлення норм проєкту ЦКУ з чинним ЦК, усталеною практикою застосування цих норм та оцінку їхнього впливу, а про особисте сприйняття окремих норм з цього проєкту так, ніби він існує у “вакуумі” чи дійсно є новим, а не компіляцією та рекодифікацією вже чинних законів і кодексів.
І найбільше запитання у тому, що це насправді було – невдалий промпт для ШІ, який підготував критику законопроєкту, як його ймовірно і просили, чи спроба аналізувати законопроєкти, не засвоївши навіть стандартну програму будь-якого юридичного факультету. Хочеться сподіватись, що все-таки перше.
Друга проблема – проєкт нового ЦКУ містить мало нового. Так, в ньому можна знайти кілька норм, яких не було раніше або не було саме в Цивільному кодексі, але в цілому це просто спроба його авторів вписати своє ім’я в історію української юриспруденції – приписавши собі результат багаторічної праці тисяч фахівців.
І найбільшим недоліком цього законопроєкту є те, що він не потрібен майже нікому, крім его його авторів. А це занадто незначний фактор для того, щоб десятки тисяч українських юристів перевчали ті самі норми під новими номерами статей, тому що всі зміни, які проєкт пропонує, можна внести окремими законами і до чинного ЦК.
Ну а хороші новини у тому, що ніхто не збирається видавати заміж 14-річних (і навіть 16-річних дітей) та перетворювати жінок на живі інкубатори. Особливо враховуючи реакцію суспільства навіть на фальшиву тривогу.