Не «воєнний стан», а депортація, трудові табори та документальне оформлення геноциду – що означає указ Путіна про запровадження воєнного стану на окупованих Росією територіях України

20 Жовтня, 2022 в 19:49

Адвокат, співзасновник ГО "Центр дослідження законодавства України"

Запровадження відсьогодні на окупованих Росією територіях України режиму воєнного стану стало своєрідним нагадуванням того, що Росія вкотре анексувала частину українських територій. Причому, нагадуванням більше для Росії, оскільки у цивілізованому світі сформувався стійкий консенсус щодо юридичної нікчемності дій РФ, а ЗСУ звільнили частину тих земель, які Путін саме проголошував “своїми”, буквально в день проголошення, і продовжують робити це.

Передусім слід сказати, що якийсь інший стосунок, окрім назви, до поточної ситуації безпосередньо на фронті, указ Путіна навряд чи матиме – міфічні можливості РФ змінити хід війни тут і зараз існують лише в заявах російських пропагандистів. І найкраще це доводять регулярні приниження російської армії українською, які перетворюються в приниження Путіна на тих міжнародних заходах, куди його ще запрошують. Будь у Росії можливість уникнути такого розвитку подій – очевидно, що ця можливість була б використана.

Інша справа – ситуація на окупованих Росією територіях України. Щоб розуміти, що очікує жителів Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, які перебувають на територіях, окупованих Росією, слід звернутись до норм російського федерального конституційного закону № 1-ФКЗ від 30.01.2022 “Про воєнний стан”, який регулює правовий режим на територіях, де такий запроваджено.

Стаття 7 цього закону містить перелік заходів, які можуть здійснюватись на території, де запроваджено воєнний стан. Серед них, зокрема:

евакуація об’єктів господарського, соціального та культурного призначення, а також тимчасове відселення мешканців;
запровадження особливого режиму в’їзду та виїзду і обмеження свободи пересування;
залучення громадян до виконання робіт для потреб оборони;
вилучення майна для потреб оборони;
заборона або обмеження вибору місця проживання чи перебування;
обмеження руху транспорту та його огляд;
запровадження військової цензури;
інтернування (затримання однією з воюючих держав громадян або представників національності ворожої держави, що проживають на її території, до кінця війни, без обмежень у часі й без слідства);
заборона або обмеження виїзду за межі РФ;
припинення діяльності іноземних та міжнародних організацій, якщо наявні відомості про те, що зазначені організації провадять діяльність, спрямовану на підрив оборони та безпеки РФ.

Пунктом 2 указу Путіна визначення переліку конкретних заходів, які будуть застосовуватись на виконання указу про запровадження воєнного стану, доручено уряду РФ за пропозиціями МО РФ, МВС, МНС, ФСБ та Росгвардії.

Слід зазначити, що, згідно з наведеним законом, інтернування може здійснюватись лише в разі агресії проти РФ, що й зазначено в преамбулі указу Путіна: “Враховуючи, що проти територіальної цілісності Російської Федерації застосовується збройна сила…” Мабуть, не варто шукати тут якусь логіку. Втім, дещо абстрагуючись від головної теми, варто зауважити, що оголошена 8 місяців тому “спеціальна військова операція” якось плавно перейшла в “агресію проти РФ”, з чим РФ нічого не може вдіяти, оголошуючи то мобілізацію, то воєнний стан. Чергова “маленька переможна війна” для укріплення режиму вкотре обернулась загрозою тому самому режиму…

Окремо, статтею 8 того ж закону визначено, що у період дії воєнного стану з метою виробництва продукції для державних потреб можуть бути передбачені заходи, пов’язані із запровадженням тимчасових обмежень на провадження економічної та фінансової діяльності, оборот майна, вільне переміщення товарів, послуг та фінансових засобів, на пошук, отримання, передачу, виробництво та розповсюдження інформації, тимчасово змінено форму власності організацій, режим трудової діяльності та встановлено особливості фінансового, податкового, митного та банківського регулювання як на території, на якій запроваджено воєнний стан, так і на територіях, на яких воєнний стан не запроваджено. Те ж зазначено і в пункті 3 указу Путіна: “За необхідності, у РФ під час дії воєнного стану можуть застосовуватися інші заходи, передбачені федеральним конституційним законом від 30 січня 2002 р. № 1-ФКЗ “Про воєнний стан”.

Іншими словами, запровадження воєнного стану на окупованих Росією територіях України може мати наслідки навіть для міжнародно визнаних територій РФ. Як і у випадку з “частковою” мобілізацією, запровадження “часткового” воєнного стану означає, що зачепить всю Росію та росіян, незалежно від публічних заяв представників російської влади. Фактично, йдеться про юридичне оформлення того “переходу на воєнні рейки”, про який уже деякий час говорять російські пропагандисти, тільки воно буде не “десь там”, а в житті кожного росіянина. Обмеження свободи пересування, примусові роботи “для потреб оборони”, реквізиції майна та посилений контроль з боку спецслужб можуть стати такою ж реальністю, як вибухи в Бєлгороді, мобілізація та погіршення економічного становища.

Що ж до українських територій, окупованих Росією, то фактично відбулось “узаконення” тих злочинів, які російська армія та окупаційна адміністрація скоювали там і раніше – грабежів, розбоїв, депортацій, вивезення матеріальних та культурних цінностей, цензури та всеохоплюючих безконтрольних порушень основоположних прав і свобод людини. Не те щоб до цього банда професійних мародерів та ґвалтівників, яку в Росії називають армією, якось стримувала себе, проте зараз вся їхня діяльність матиме законодавче підкріплення всередині Росії, що звільнить від відповідальності злочинців у всіх випадках, крім показових покарань недостатньо лояльних.

Якщо ще спростити, то указом Путіна окуповані території України буквально віддані на розграбування його оточенню і всім наступним ланкам у цьому ланцюжку. На додачу Росія всіляко добиватиметься знелюднення цих земель – депортаціями, як це раніше відбувалось в Маріуполі, мобілізацією на фронт, як в ОРДЛО, або трудовою мобілізацією в тому випадку, якщо мешканцям окупованих територій не ризикнуть дати в руки зброю, навіть виставивши загороджувальні загони з “вагнерівців” та “кадирівців”.

Мовою міжнародного права це називається “навмисне створення для будь-якої групи життєвих умов, розрахованих на повне або часткове фізичне її знищення” – одне з визначень геноциду, зазначене у пункті “с” статті ІІ Конвенції про запобігання злочинові геноциду та покарання за його скоєння 1948 року.