Кібербулінг: форми прояву та відповідальність

За вчинення кібербулінгу до кривдника може застосовуватися адміністративна та кримінальна відповідальність

Кібербулінг — умисне цькування щодо визначеної особи у кіберпросторі, як правило, впродовж тривалого проміжку часу. Особу, яка здійснює кібербулінг часто називають «булер», вона діє анонімно, таким чином, щоб жертва не знала від кого походять агресивні дії.

Існує два поняття, кібербулінг та кібермобінг, дуже схожі за змістом. Другий термін початково стосувався реалізації булінгу лише на одному пристрої — мобільному (телефоні). Однак термін кібермобіг не розповсюджений в англомовному середовищі у порівняні з кібербулінгом.

Булінг (цькування) – діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої особи  (фізичної особи, яка не досягла 14 років) чи неповнолітньої особи (фізичної особи у віці від 14 до 18 років) та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Кібербулінг – це різновид булінгу (цькування)  із застосуванням засобів електронних комунікацій (соціальні мережі, форуми, чати тощо), що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити дитину.

Ознаки кібербулінгу:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (кібербулер), потерпілий (жертва кібербулінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Форми прояви кібербулінгу:

• відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
• розповсюдження (спам) відео та фото відвертого  характеру;
• тролінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
• демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
• створення груп ненависті до конкретної дитини.

Форми кібербулінгу за класифікацією Ненсі Віллард (2007)

• Образа (англ. flaming): Як правило, відбувається у відкритому публічному просторі Інтернету, за допомогою образливих коментарів, вульгарних звернень і зауважень.
• Домагання (англ. harassment): Цілеспрямовані, систематичні кібератаки від незнайомих людей, користувачів соціальних мереж, людей з найближчого реального соціального оточення.
• «Очорнення», поширення чуток (англ. denigration): Навмисне виставлення жертви в чорному світлі за допомогою публікації фото- або відеоматеріалів на Інтернет-сторінках, форумах, в новинних групах, через електронну пошту, наприклад, щоб зруйнувати дружні відносини або помститися експодрузі.
• Використання фіктивного імені (англ. ipersonation): Навмисно видавати себе за іншу людину, використовуючи пароль жертви, наприклад, для того, щоб образити вчителя.
• Публічне розголошення особистої інформації (англ. outing and trickery): Поширення особистої інформації, наприклад, інтимних фотографій, фінансового стану, роду діяльності з метою образити або шантажувати, наприклад, експартнера.
• Соціальна ізоляція (англ. exclusion): Відмова спілкуватися (як на діловому, так і на неформальному рівні), виключення з Instant-Messenger’a групи або ігрової спільноти і так далі.
• Тривале домагання і переслідування (англ. cyberstalking): Систематичне (сексуальне) переслідування будь-кого, що супроводжується погрозами та домаганнями.
• Відкрита загроза фізичної розправи (англ. cyberthreats): Прямі або непрямі погрози вбивства кого-небудь або заподіяння тілесних ушкоджень.

Типи кібербулінгу:

• перепалка (флеймінг) – обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);
• нападки (домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні канали комунікації;
• наклеп – поширення неправдивої, принизливої інформації;
• самозванство – використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;
• публічне розголошення особистої інформації – поширення особистої інформації, наприклад шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності з метою образи чи шантажу;
• ошуканство – виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;
• відчуження (острокізм, ізоляція) – онлайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів;
• кіберпереслідування – приховане вистежування жертви для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;
• хепіслепінг – реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в Інтернеті, що можуть привести до летальних наслідків;
• онлайн-грумінг – побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) з метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.

Як боротися з булінгом, розповідає Координаційний центр з надання правничої допомоги.

Так, педагогічні (науково-педагогічні) та інші працівники закладу освіти у разі, якщо вони виявляють кібербулінг, зобов’язані:

• вжити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу;
• за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
• звернутись (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України;
• повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників дитини, яка стала стороною кібербулінгу.

Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок кібербулінгу керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки кібербулінгу (цькування) в закладах освіти. У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу. Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Що робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу:

1. Зберегти свідчення факту кібербулінгу (листування, коментарі, відео матеріали, зробити скриншоти неправдивої інформації).
2. Звернутися до:

• керівника навчального закладу;
• органів Національної поліції із заявою про вчинення адміністративного правопорушення;
• якщо дитина стала жертвою кібербулінгу, варто звернутися до управління/відділу протидії кіберзлочинам Департаменту кіберполіції Національної поліції України у відповідній області або направити електронне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення;
• суду для захисту або поновлення своїх порушених прав, якщо питання в досудовому порядку не вирішено.

Особи, які стали жертвами чи свідками кібербулінгу, можуть звернутися за допомогою:

• Національна дитяча «гаряча» лінія:  0 800 500 225  або  116 111 (безплатно з усіх мобільних);
• Національна поліція України – 102;
• Контакт-центр безоплатної правничої допомоги – 0 800 213 103.

Відповідальність за вчинення кібербулінгу

За вчинення кібербулінгу до кривдника може застосовуватися відповідальність:

Адміністративна

Тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. За адміністративні правопорушення дітей до 16 років несуть відповідальність їхні батьки. За свої дії громадяни від 16 років несуть відповідальність особисто.

Кримінальна 

З досягненням 16 років до кривдника мають застосовуватися санкції Кримінального кодексу України, якщо в його діях є ознаки складу кримінального правопорушення. У випадках особливо жорстокого поводження кривдника з жертвою, кримінальна відповідальність настає з 14 років.

• 6 лютого у Раді проголосували у першому читанні за законопроєкт №9390, яким вводиться адміністративна відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу у розмірі від 850 до 1700 грн для батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та (або) неповнолітніх дітей.
• Усі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним — так закріплено у ст. 52 Конституції України. Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв’язку між нею та її батьком і матір’ю. Юридичне значення факт походження набуває лише з моменту його державної реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
• Злісне невиконання обов’язку зі сплати аліментів, коли платник виправдовує це відсутністю роботи – позиція ККС.
• З початку війни тисячі українських дітей зазнають каліцтва, стають жертвами насильства, викрадення, незаконного вивезення. На законодавчому рівні Україна вживає всіх необхідних заходів для забезпечення прав дітей, які постраждали від збройного конфлікту. Координаційний центр з надання правничої допомоги роз’яснив порядок надання статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
• Оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.