Кабмін вніс зміни до Методики оцінки майна

12 Березня, 2024 в 11:28

Постановою визначено порядок оцінки майна з урахуванням обмеження щодо внесення земельних ділянок с/г призначення до статутного капіталу господарського товариства, якщо державний орган приватизації є засновником такої компанії

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невіддільні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання.

Суб’єктами оціночної діяльності є:

суб’єкти господарювання – зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є:

зазначення майна, що підлягає оцінці;
мета, з якою проводиться оцінка;
вид вартості майна, що підлягає визначенню;
дата оцінки;
строк виконання робіт з оцінки майна;
розмір і порядок оплати робіт;
права та обов’язки сторін договору;
умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;
відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів та Єдину база даних звітів про оцінку. У Державному реєстрі оцінювачів зазначається така інформація про оцінювачів: прізвище, ім’я та по батькові оцінювача, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва, назва навчального закладу, який здійснював підготовку оцінювача, дата та номер протоколу рішення Екзаменаційної комісії про видачу кваліфікаційного свідоцтва, напрями оцінки майна, що зазначені в кваліфікаційному свідоцтві, інформація про підвищення кваліфікації за зазначеними напрямами, інформація щодо зупинення дії чи позбавлення кваліфікаційного свідоцтва, місце роботи оцінювача.
Порядок подання оцінювачами інформації до Державного реєстру оцінювачів встановлюється Фондом державного майна України.

Проведення оцінки майна є обов’язковим у випадках:

створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;
реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);
визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства;
приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;
переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;
визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
в інших випадках за рішенням суду або у зв’язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов’язковим також у таких випадках:

застави державного та комунального майна;
внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств;
відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю;
визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів;
в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

8 березня Кабінет Міністрів України уніс зміни до Методики оцінки майна, затвердженої постановою від 10 грудня 2003 року № 1891. Відповідну постанову ухвалили на урядовому засіданні, повідомив постійний представник Кабінету Міністрів у Верховній Раді Тарас Мельничук.

Зауважується, документ ухвалили для забезпечення реалізації положень Закону № 3272-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної власності».

Передбачено застосування Методики оцінки майна до правовідносин, пов’язаних із проведенням оцінки майна державних підприємств, що вноситься до статутного капіталу господарського товариства та під час реорганізації шляхом перетворення державних підприємств в господарські товариства.

Зауважимо, 27 липня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3272-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної власності», який набрав чинності 3.09.2023 року.

Законом передбачається внесення змін, зокрема, до таких нормативно- правових актів: Водного кодексу України, Земельного кодексу України Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про управління об’єктами державної власності» у частині підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення суб’єктами державного сектору економіки.

Законом викладено в новій редакції частини першу та другу статті 24 Кодексу, відповідно до яких, державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної і комунальної власності у постійне користування для будівництва та обслуговування об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також у випадках, передбачених частиною четвертою статті 92 Кодексу.

Державні і комунальні сільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть орендувати земельні ділянки усіх форм власності.

Зазначаємо, що Законом внесено зміни до статті 51 Кодексу, згідно з якими до складу земель рекреаційного призначення належать майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об’єкти фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості, можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель.

Відповідно до нової частини четвертої статті 92 Кодексу, передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності у постійне користування дозволяється лише для будівництва та обслуговування об’єктів нерухомого майна (будівлі, споруди), а також у випадках передачі у постійне користування державному, комунальному підприємству, установі, організації земельної ділянки, вилученої із постійного користування іншого державного, комунального підприємства, установи, організації.

Основними положеннями Закону зокрема, визначено, що земельна ділянка державної власності, що належала на праві постійного користування державному підприємству, переходить до акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства і є його правонаступником, на праві оренди строком на 50 років. Орендна плата в такому разі встановлюється у розмірі не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а якщо нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено – не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або області.

Водночас, припинення права постійного користування земельною ділянкою та її передача в оренду не відбуватиметься автоматично. Для цього акціонерному товариству та товариству з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі яких належать державі та які утворилися шляхом перетворення такого державного підприємства і є його правонаступником, необхідно протягом одного року з дня його державної реєстрації звернутись у встановленому законодавством порядку до органу виконавчої влади, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної власності, яка належала державному підприємству на праві постійного користування, з клопотанням про передачу її в оренду. У разі, якщо зазначений суб’єкт не звернувся у встановлений строк до уповноваженого органу право постійного користування такою земельною ділянкою (крім земельної ділянки, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди) припиняється на підставі рішення зазначеного органу виконавчої влади (із залишенням її у державній власності), а земельна ділянка (щодо земель сільськогосподарського призначення – право оренди) виставляється на земельні торги.

У зв’язку із змінами, внесеними Законом, згідно з частиною другою статті 149 Кодексу вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів – у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. У разі якщо відомості про земельні ділянки, що вилучаються, не внесені до Державного земельного кадастру, замовлення розроблення документації із землеустрою, необхідної для внесення таких відомостей, здійснюється державним підприємством, якому передаються вилучені земельні ділянки. У разі вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які належать закладу освіти, установі, організації, підприємству системи освіти, що перебуває у державній власності, на праві постійного користування, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які залишаються у такої юридичної особи після вилучення, не може становити більше 100 гектарів.

Також з 1 січня 2024 року акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю,100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі яких належать державі та які утворилися шляхом перетворення такого державного підприємства і є його правонаступником, мають право подальшої передачі таких земельних ділянок сільськогосподарського призначення в суборенду на земельних торгах на строк не більше 14 років/ не більше 25 років для земельних ділянок, переданих в суборенду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду).

30 січня Кабінет Міністрів України, як суб’єкт законодавчої ініціативи, затвердив та передав у Раду Проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
20 грудня 2023 року Верховна Рада проголосувала законопроєкти №10341 і №10342, чим спростила ввезення в Україну засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ).
23 лютого на засіданні Кабінету Міністрів ухвалили постанову «Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення тимчасового посвідчення громадянина України громадянам України, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих РФ».
Президент Володимир Зеленський підписав ухвалений Верховною Радою законопроєкт №9111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення порядку ввезення, обліку та розподілу гуманітарної допомоги».
Кабінет міністрів підтримав законопроєкт, який має на меті унеможливити прояви «співпраці» виробників, дистриб’юторів лікарських засобів та представників фармацевтичних компаній з медичними та фармацевтичними працівниками для просування своєї продукції.