Дискримінація за ознакою статі: як закон захищає право на рівність

14 Листопада, 2025 в 15:33

У законодавстві розрізняють пряму та непряму дискримінацію

Дискримінація за ознакою статі — ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Рівність прав жінок і чоловіків — одна з ключових гарантій, закріплених у Конституції України. Порушення права на рівність за статевою ознакою — це дискримінація, за яке українським законодавством передбачена відповідальність. У Мін’юсті пояснили, що таке дискримінація за ознакою статі, її особливості та яку відповідальність за такі дії встановлює закон.

Законодавче визначення

Згідно із Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінацією за ознакою статі є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками, зокрема статі, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. У законодавстві розрізняють пряму та непряму дискримінацію. Пряма виникає тоді, коли з людиною поводяться менш прихильно порівняно з іншими через її стать, наприклад, коли роботодавець відмовляє жінці у прийомі на роботу, мотивуючи це «чоловічою» професією. Непряма дискримінація має місце, коли формально однакові правила чи критерії на практиці створюють для певної статі менш вигідні умови, наприклад, вимоги, що фактично унеможливлюють кар’єрне просування для представників певної статі.

Також проявами дискримінації є утиск — небажана поведінка, спрямована на приниження людської гідності за ознакою статі, або створення ворожої, образливої чи принизливої атмосфери — та харасмент (домагання). Дискримінаційною може бути мова ворожнечі та сексизм — коли жінкам або чоловікам приписуються стереотипні ролі та поведінкові моделі.

Що не вважається дискримінацією

Закон визначає випадки, коли певні дії чи відмінності у ставленні не вважаються дискримінацією, оскільки вони не обмежують права та свободи інших осіб, не створюють перешкод для їх реалізації та не надають необґрунтованих переваг. Зокрема, не є дискримінацією спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів і грудного вигодовування дитини, а також заходи з охорони праці, пов’язані з репродуктивним здоров’ям.

Також до таких заходів належать позитивні дії, спрямовані на підтримку осіб або груп, які потребують додаткового захисту чи створення рівних можливостей. Зокрема:

– спеціальний захист окремих категорій осіб, які потребують такого захисту з боку держави;

– заходи для збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;

– надання пільг і компенсацій визначеним законом категоріям громадян;

– встановлення державних соціальних гарантій для окремих груп населення;

– особливі вимоги, передбачені законодавством, щодо реалізації окремих прав осіб.

Такі заходи вважаються правомірними, оскільки мають законне обґрунтування та спрямовані на забезпечення рівності, подолання фактичної нерівності або захист вразливих груп.

Відповідальність за дискримінацію

Українське законодавство передбачає цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення принципу рівності прав жінок і чоловіків. Винні особи можуть бути притягнуті до штрафу, громадських робіт або адміністративного арешту. Так, адміністративне стягнення може становити від 1700 до 3400 гривень, а у разі повторного порушення — до 5100 гривень.

Санкція статті 173-6 КУпАП також передбачає громадські роботи на строк від 20 до 40 годин, або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням 20 процентів заробітку. Якщо дискримінаційні дії супроводжуються насильством, погрозами або завдали тяжких наслідків, можливе застосування кримінальної відповідальності.

Постраждала особа має право вимагати відшкодування матеріальної шкоди та компенсації моральної шкоди, завданої протиправними діями. Важливо, що моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від матеріальних збитків і не залежить від їх розміру.

Куди звертатися у разі дискримінації

Якщо ви зазнали дискримінації за ознакою статі, ви маєте право звернутися зі скаргою до керівника підприємства (якщо вас дискрімінують на роботі), до органів місцевої влади, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, або до суду. Звернення можна подати письмово, електронною поштою або під час особистого прийому.

– Національна поліція України — телефон 102;

– Гаряча лінія для постраждалих від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, дитячого насильства — 1547;

– Національна «гаряча лінія» із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації — 0800 500 335 або 116 123 (з мобільного);

– Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — 0800-50-17-20;

– Державна служба України з питань праці — 066 868 52 20.

Отримати безоплатну правничу допомогу

Юристи системи надання БПД можуть надати консультацію щодо захисту своїх прав у випадку дискримінації за ознакою статі. Також деякі категорії громадян мають право на допомогу зі зверненням до суду. Отримати консультацію можна дистанційно та очно.

Дистанційно (у будні з 8:00 до 18:00 за київським часом)

Телефоном

– З мобільних чи стаціонарних телефонів у межах України: 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні)

– Для дзвінків з-за кордону +38 044 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

Письмово:

– Telegram: https://legalaid.gov.ua/chat

– Facebook: https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid

– Instagram: https://www.instagram.com/ualegalaid/

Очно (офлайн)

Офлайн можна звернутися до найближчого бюро правничої допомоги незалежно від реєстрації місця проживання. Розташування бюро та інформація про режим роботи.

Дізнатися більше про можливості отримання безоплатної правничої допомоги за посиланням.

Рівність як фундамент правової держави

Конституція України чітко проголошує: не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками статі. Рівність прав — це не формальність, а реальна гарантія для кожного громадянина жити у суспільстві без упереджень і стереотипів. Забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків — важливий показник розвитку правової держави європейського зразка.

У відомстві нагадали, якщо ви постраждали або свідком дискримінації — не залишайте це без реагування. Закон стоїть на захисті вашої гідності, а держава гарантує ефективні механізми захисту кожного, хто постраждав від дискримінаційних проявів.

Варто зауважити, що Верховна Рада України 9 травня прийняла у першому читанні проєкт Закону 10249 щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі.

З підтримкою документа Україна досягає імплементації Стамбульської конвенції в національне законодавство.

Дуже важливо створити ефективний механізм захисту постраждалих. Саме тому зміни, передбачені законопроектом, є важливими для здорового і демократичного суспільства, адже йдеться про встановлення неможливості застосування заходів примирення, якщо одна зі сторін подружжя вчиняла/вчиняє домашнє насильство, а також проведення медіації у випадках домашнього насильства та насильства за ознакою статі, – поінформувала заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук.

Проєкт Закону мають доопрацювати до другого читання.

Окрім того, 22 травня Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (№8329).

У 2023 році Національна поліція України зареєструвала понад 291 тисячу фактів домашнього насильства. Це на 20% більше, ніж у 2022 році. Кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень збільшилась на 80% (з 1498 до 2701). Окрім того, виявлено на 36% більше адміністративних правопорушень.

Однак, за прогнозами Аналітичного центру МВС на 2024 рік очікується збільшення кількості адміністративних правопорушень до 21%, а кримінальних до 30%.

Упродовж лише двох місяців 2024 року в Україні зареєстровано на 56% більше кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством.

Прийнятим актом норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» приводяться у відповідність до положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цим явищем та вдосконалення процесуального порядку розгляду таких справ.