Держава превентивних покарань
17 квітня відбулось засідання суду щодо скасування указу Володимира Зеленського щодо санкцій проти Петра Порошенка. Суд не ухвалив рішення по суті справи, однак, ті аргументи на користь санкцій, які представники держави озвучили у засіданні, мають значно більше значення для кожного з нас, незалежно від майнового статусу, політичних поглядів чи моральних переконань, ніж будь-яке рішення суду у цій справі.
Чи ловили ви себе коли-небудь на думці “От би мені таку…”, дивлячись на дороге авто? Можливо, вам подобається квартира чи будинок сусіда, і якось ви задумались про те, що й самі хотіли б у такому жити? Чи може вам просто хотілось витрачати гроші, які витрачає якась знайома вам людина?
Якщо на будь-яке з цих питань ви відповіли “так” – вас слід негайно притягнути до відповідальності. Принаймні за логікою Міністерства юстиції України, яке у суді стверджує, що можна застосовувати стягнення не як результат якихось неправомірних дій чи бодай невдалої спроби їх вчинити, а – превентивно. При цьому, Мін’юст посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/36/23 від 6 березня 2025 року, однак ігнорує те, що ця позиція прямо суперечить нормам закону.
Джерело: Iryna Gerashchenko | Facebook
Закон “Про санкції” передбачає всього чотири підстави для їхнього застосування:
- Дії, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
- Резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй;
- Рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;
- Факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об’єднаних Націй.
Жодної норми у цьому законі, яка б давала можливість застосувати санкції через те, що якась особа теоретично може вчинити якісь дії на шкоду Україні – немає, інакше довелось би застосувати санкції проти всіх, адже інтереси держави та інтереси кожної окремої людини дуже часто розходяться, не порушуючи при цьому закону. Найяскравішим прикладом цього є податкова сфера – держава зацікавлена в тому, щоб підприємець сплачував якомога більше податків, відтак, якщо той обирає 5% єдиного податку замість 18% ПДФО на загальній системі – підприємець діє на користь власним інтересам всупереч інтересам держави. З усім тим, це законно.
Фактично, цією заявою Міністерство юстиції України визнало, що жодних підстав для того, щоб притягнути Порошенка до відповідальності в законний спосіб та у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом – немає. Тому довелось вдаватись спершу до просто незаконного застосування санкцій, а тепер і до таких обґрунтувань цього рішення, які просто перекреслюють століття розвитку сучасного права.
Однією з основ будь-якої західної (зокрема й української) правової системи є неприпустимість покарання без скоєння неправомірного (караного) діяння, сформульована в римському принципі nulla poena sine lege. Це може бути активна дія, як, наприклад, при крадіжці чи умисному заподіянні тілесних ушкоджень. Може бути пасивна бездіяльність, як, наприклад ненадання допомоги у випадку, коли ви зобов’язані її надати. Злочину може навіть не відбутись фактично, з причин, що поза вашим впливом – але вам все одно потрібно зробити все від вас залежне, щоб він відбувся, інакше відповідальності не настане.
Навіть якщо розглядати категорію цивільного права “відповідальність без вини” – все одно вам потрібно вчинити дії, які закон визначає передумовою для притягнення вас до відповідальності, і так само необхідне настання несприятливих наслідків. Наприклад – ви неправильно припаркували авто, воно відкотилось і когось травмувало чи щось пошкодило. Хоча ви не причетні безпосереднього до настання цих наслідків і не бажали їх свідомо, ви однаково понесете відповідальність як власник джерела підвищеної небезпеки.
Простіше кажучи, неприпустимим є покарання за “думки”. Навіть якщо ви продумали злочин до найменших деталей, склали план, але так і не здійснили свій намір – вас не можна притягнути до відповідальності, бо самого злочину не відбулося. Навіть якщо ви придбали знаряддя злочину (не порушивши при цьому окремої норми права), винятково з метою скоїти злочин, але не зробили цього – ви залишаєтесь невинуватим оскільки відмовились від вчинення злочину. Це основа основ нашої правової системи.
Проте, Міністерство юстиції, виступаючи від імені держави, фактично декларує руйнування цих основ і постулює нові – особу можна притягнути до відповідальності навіть без жодного порушення з її боку, лише на основі того, що вона може скоїти якесь порушення колись у майбутньому. Іншими словами, “маєш руки – ти злодій”.
Це звучить як марення божевільного чи мрія “чекіста” сталінських часів, але фактично, це вже реальність, оскільки санкції проти Порошенка, як з’ясувалось, запроваджені саме з таких підстав – “не дати йому щось порушити”.
Можна сказати, що особа Порошенка тут не має значення, але це не так. Петро Олексійович є “великою здобиччю” – він має фінансові ресурси та може дозволити собі оплатити послуги найкращих юристів. Він має значні медійні ресурси та може гарантувати широке висвітлення процесів, які влада ініціювала проти нього, мобілізуючи своїх прихильників. Він має чималий політичний вплив зрештою, як всередині України, так і за кордоном, адже підтримує робочі та особисті стосунки з багатьма європейськими та американськими політиками, включно з членами нинішньої американської адміністрації.
І якщо справа про санкції проти Порошенка завершиться його поразкою, якщо влада у всій її багатогранності зможе “перетравити” ті ресурси, які здатен виставити Порошенко для власного захисту, це означатиме, що подібний “превентивний” підхід до покарань є новою нормою в Україні, оскільки такої сукупності впливу і ресурсів, щоб зламати цю нову норму і повернути законність та правопорядок – більше ні в кого немає.
Звісно, якщо ви не та людина, яку Володимир Зеленський вважає своїм політичним конкурентом, то навряд Офіс президента докладатиме таких зусиль, щоб позбавити вас майна, бізнесу та політичних перспектив. Але це, власне, і не потрібно. Адже для того, щоб позбутись політичних противників, Володимиру Зеленському та Офісу президента потрібні виконавці. Виконавців потрібно якось винагородити. І заразом всіх інших їхніх колег, щоб не відчувати браку в цих виконавцях у майбутньому.
А вже ці виконавці та їхні колеги залюбки зацікавляться тим, що є у вас. Адже Порошенко один, а прокурорів з пенсіями з інвалідності, які не проти додаткової “премії” за свою тяжку працю – багато. Чи корумпованих працівників ТЦК. Чи корумпованих слідчих. Чи корумпованих податківців. Чи корумпованих інших чиновників, у яких є найголовніше – влада та можливість ухвалювати рішення, які впливають на вашу долю.
Звісно, ситуація, коли чиновники зловживають владою, щоб отримати незаконну вигоду – не нова. Але вона ніколи не вважалась нормою, навіть якщо державні структури боролись з такими чиновниками не дуже ефективно. Нормалізація подібних зловживань означатиме, що кожному доведеться змиритись з думкою, що потрібно завжди бути готовим віддати щось – просто для того, щоб представники держави не почали “захищати” законність та правопорядок від вас, превентивно.
Навіть якщо у вас немає чогось цінного, на зразок акцій, депозитів, криптовалюти, квартири, авто…слухайте, ну ви ж живете за якісь гроші – відтак можете поділитись часткою на користь тих, хто захищає суспільство від таких потенційних злодіїв, убивць та ґвалтівників як ви. В крайньому разі, ви можете зробити цим людям якусь “послугу” – залежно від їхньої фантазії та вподобань.
Або поїхати відбувати покарання. Превентивно.
Може здатись, що все написане вище є значним перебільшенням, що йдеться про звичну для України розправу над політичним опонентом, а “прості люди” стоять осторонь від цього всього, їм немає чого переживати.
Що ж, на прикладі нинішніх США ми бачимо, що Трампу знадобилось всього три місяці для того, щоб дійти від зразкової демократії з чітким розподілом влади, незалежними судами та гарантіями прав для всіх – до квазідиктатури за російським зразком, коли незручні рішення судів просто ігноруються, призначені президентом “комісари” без чітких повноважень ((найяскравішим з яких став Ілон Маск) можуть втручатись в роботу будь-якої державної інституції, а призначені винними категорії людей просто зникають у тюрмах (до того ж на території інших держав). Це при тому, що у США немає війни, немає заборони на виїзд за межі країни, немає обмежень воєнного стану, немає безстрокового перебування при владі людей, які потрапили у владу за збігом обставин, а не внаслідок логічного розвитку своєї політичної кар’єри.
То ж які є причини вважати, що подібне неможливе в Україні? Звісно, помножене на всі обмеження прав і свобод, зумовлені воєнним станом.