Чи можна відмовити в наданні відпустки працівнику підприємства критичної інфраструктури: пояснення

Підставою для відмови може бути участь працівника у роботах на об’єктах критичної інфраструктури

Підприємства критичної інфраструктури відіграють ключову роль у забезпеченні стабільності та безпеки держави, особливо в умовах воєнного стану. Відповідно, працівники таких підприємств мають особливий режим праці, а питання щодо їхніх відпусток регулюється окремими нормами законодавства. У Державній службі з питань праці пояснили,  чи можна відмовити в наданні відпустки працівнику підприємства критичної інфраструктури.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець має право відмовити працівнику у наданні відпустки, якщо той виконує роботи, пов’язані з функціонуванням критичної інфраструктури. Це правило діє виключно на період воєнного стану.

Закон передбачає, що підставою для відмови може бути участь працівника у роботах на об’єктах критичної інфраструктури, у виготовленні продукції оборонного призначення, або ж у виконанні мобілізаційного завдання. У таких випадках роботодавець має законне право не надавати жодного виду відпусток, крім двох винятків, які гарантуються законодавством:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відтак, за умов залучення до критично важливих або оборонних завдань, працівник може тимчасово втратити можливість скористатися щорічною основною, додатковою, соціальною чи іншими видами відпусток, окрім зазначених вище. Це обмеження має тимчасовий характер і діє лише в умовах воєнного стану.

Нагадаємо, право на щорічну оплачувану відпустку гарантується законодавством України, і у разі її ненадання роботодавець несе відповідальність. Водночас під час дії воєнного стану можливі певні обмеження щодо її тривалості та порядку надання. Про це поінформували у Координаційному центрі з надання безоплатної правової допомоги.

У перший рік роботи працівник має право на щорічну основну відпустку після 6 місяців безперервної праці. Однак деякі категорії працівників можуть скористатися відпусткою раніше. Зокрема:

• жінки перед або після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
• жінки з двома і більше дітьми до 15 років або з дитиною з інвалідністю;
• особи з інвалідністю;
• чоловіки, чиї дружини перебувають у відпустці по вагітності;
• працівники з путівками на санаторно-курортне лікування.

Повний перелік таких категорій визначено у статті 10 Закону України «Про відпустки».

Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарні дні.
Для окремих категорій вона є більшою:

• працівники освіти — до 56 днів;
• особи з інвалідністю І–ІІ груп — 30 днів, ІІІ група — 26 днів;
• неповнолітні — 31 день.

Додаткові дні відпустки передбачаються за шкідливі умови праці, особливий характер виконуваних робіт тощо. Загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток:

• не може перевищувати 59 календарних днів,
• для працівників підземних гірничих робіт — до 69 днів.

Під час воєнного стану законодавство передбачає обмеження, зокрема:

• тривалість щорічної відпустки може бути обмежена до 24 днів упродовж року;
• роботодавець має право відмовити у наданні відпустки, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (винятки — відпустка у зв’язку з вагітністю, пологами або доглядом за дитиною до 3 років);
• можлива відпустка без збереження зарплати без обмеження строку — за згодою сторін;
• внутрішньо переміщені особи або ті, хто виїхав за кордон, можуть скористатися до 90 днів відпустки без збереження заробітної плати — за заявою.