Чому проведення виборів в Дії суперечитиме Конституції

Питання виборів до завершення бойових дій вкотре активізувалось після чергового випаду Трампа на адресу України, як частини тиску задля прийняття мирного плану США. І хоча сам Трамп уже наче й забув, цю ідею активно просуває Володимир Зеленський і схоже на те, що не лише для нейтралізації звинувачень з боку американського колеги. Логіка президента України є доволі очевидною – скористатись обмеженнями воєнного стану та рейтингом інституційної довіри, щоб забезпечити собі наступні 5 років на посаді вже з оновленою легітимністю.

Оскільки нормальний виборчий процес і навіть день голосування організувати неможливо через бойові дії та російські удари по цивільних об’єктах, президент оголосив, що реалістичні рішення має напрацювати Верховна Рада. Там навіть створили робочу групу з цього питання і пообіцяли залучити громадськість. Ймовірно, там би ця ідея і померла (за давньою бюрократичною традицією), оскільки проблема навіть не в зміні конкретних норм закону чи доповненні новими, а у самих принципах проведення виборів.

Проте, вже за кілька днів президент публічно заявив, що підтримує проведення виборів онлайн, що в реаліях поточних взаємин між гілками влади фактично означає доручення всім причетним структурам втілити саме цей варіант. Ідея провести вибори в Дії – не нова, і ще на початку 2025 року влада намагалась комунікувати з міжнародними організаціями щодо організації такого процесу. Хоч він і виглядає сучасним та в дечому навіть логічним, проте, за самою природою суперечить конституційним принципам виборчого права.

Згідно зі статтею 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Давайте розберемось, що все це значить.

Загальне виборче право – не допускається обмеження права обирати для повнолітніх та дієздатних осіб. Єдині допустимі винятки стосуються права бути обраним, оскільки реалізація цього права нерозривно пов’язана з набуттям владних повноважень особою, відтак встановлюються певні цензи (віку, осілості) для підтвердження достатнього рівня зв’язку особи з державою.

Рівне виборче право – кожен голос має однакову вагу, а кожен виборець – однакові можливості здійснити своє право. В контексті пасивного виборчого права (бути обраним) цей принцип означає однаковий доступ до засобів агітації, можливості представляти свою виборчу програму, а також – якомога більш рівний розподіл виборчих округів, якщо йдеться про мажоритарну систему.

Пряме виборче право – виборець голосує за кандидата чи партію напряму, а не через систему виборщиків, як, наприклад, у США. Дискусії щодо цього принципу стосуються переважно таких явищ як імперативний мандат (вихід депутата з партії веде до втрати місця в парламенті) чи закриті/відкриті виборчі списки.

Таємне голосування – цей принцип розглядається навіть не як право, а як обов’язок, що тягне за собою покарання для осіб, які нехтують ним, повідомляючи про обраного ними кандидата – як адміністративне, так і кримінальне (від штрафу за публікацію фото чи відео бюлетеня з відміткою за певного кандидата, до позбавлення волі за за умисне порушення таємниці волевиявлення в інших формах).

Вільне волевиявлення – цей принцип означає неприпустимість спотворення намірів виборців, виражених через голосування. Втілюється він як через пряму заборону тиску на виборців, так і через свободу агітації та можливість скасувати результати виборів при виявленні значного числа порушень.

Тепер давайте спроеціюємо ці принципи на голосування онлайн – чи то в “Дії” чи в будь-якому іншому сервісі.

Загальне виборче право – голосування онлайн вимагає певного обладнання і технічних можливостей – смартфона чи комп’ютера, доступу до інтернету та джерела електроенергії, вміння користуватись додатком, зрештою. В нинішніх умовах далеко не всі мають такі можливості, а якщо це проігнорувати, тоді порушується принцип загальності. Найбільше це стосується військовослужбовців, сотні тисяч яких виконуватимуть бойові завдання в день виборів і можуть не мати часу і можливості для участі в них. 

Так само щодо літніх людей і тих, хто живе у місцевостях з погано розвиненою інфраструктурою – навіть формальна наявність у них смартфона з встановленим додатком не гарантує наявності зв’язку та електроенергії, щоб ними скористатись. Тут можна пригадати програму з неформальною назвою “єБабуся”, в межах якої президент планував роздати по смартфону всім (згодом – лише вакцинованим від коронавірусу) пенсіонерам. Це було в січні-лютому 2022 року і повномасштабне вторгнення Росії трохи перемкнуло фантазії Володимира Зеленського на сферу його прямих обов’язків, але щонайменше назву для програми також обирали в Дії.

Рівне виборче право – будь-який кандидат крім Володимира Зеленського має критикувати чинного президента, пропонуючи натомість свої рішення. Але якщо якийсь кандидат почне звинувачувати чинного президента, скажімо, у провалі підготовки до російського вторгнення чи у покриванні корупції, яку очолюють його давні друзі та бізнес-партнери – то такого кандидата має заарештувати СБУ за звинуваченням у державній зраді. Адже такі заяви можна розцінити як спробу підриву обороноздатності чи інформаційної безпеки України, і спробу умисну, що якраз вкладається у диспозицію статті 111 ККУ. Однак, якщо СБУ так вчинить, то це можна розцінити як порушення рівного виборчого права, адже СБУ підпорядкована чинному президенту через право призначати і звільняти її очільника та визначати організаційну структуру.

Таємне голосування – після того, як ви отримали чистий бланк виборчого бюлетеня на підставі вашого паспорта і зайшли в кабінку для голосування – жодна жива душа не зможе дізнатися за кого ви проголосували, якщо тільки ви самі цього не захочете, ризикнувши понести відповідальність;

Однак у випадку з онлайн-голосуванням все працює інакше – система повинна зафіксувати ваш вибір (або його відсутність чи відмову від вибору на будь-якому етапі), щоб можна було перевірити контрольні суми всіх голосів та зіставити їх з кількістю голосів за кожного кандидата і таким чином верифікувати загальний результат та підтвердити, що враховано дійсно ваш голос. Якщо зафіксований факт реєстрації в системі та факт голосування за кандидата, то є й можливість встановити зміст голосування кожного окремого виборця. 

Не меншою проблемою є й порушення таємниці голосування з боку виборця. Де гарантія, що командир підрозділу не вимагатиме від підлеглих голосувати під наглядом? Чи директор школи, лікарні, підприємства, органу державної влади? Де гарантія, що голоси просто не скуплять, з умовою голосувати в присутності покупця чи під відеозапис? Окремі кабінки та бюлетені без підпису все це дозволяють, а децентралізоване електронне голосування – ні.

Вільне волевиявлення – проблема значною мірою перегукується з попередньою. Децентралізація голосування дає величезні можливості для примусу виборців чи підкупу. І навіть російських кібератак не потрібно (а вони в будь-якому випадку будуть – просто щоб зруйнувати довіру до держави ще сильніше). Додамо сюди типову для України кризу довіри до більшості держструктур (навіть у президента цей показник постійно знижується), вже згадані обмеження воєнного стану щодо агітації – і отримуємо дуже сумнівні з точки зору легітимності вибори.

Останнє і є ключовою проблемою – якщо порушуються 4 з 5 конституційних принципів виборчого права, і при цьому довіра до результатів буде сумнівною ще до їхнього оголошення, то такі вибори не можна вважати легітимними ні з точки зору законності, ні в ширшому контексті – з точки зору суспільної довіри. Тобто виникає ситуація, прямо протилежна тій, яка очікується від проведення виборів.

Головний результат виборів – не якесь конкретне прізвище чи назва, і навіть не відсоток голосів за це прізвище. Найголовніше – оновлення і укріплення довіри суспільства до влади і держави. Саме на цій довірі базується право влади ухвалювати рішення і примушувати до їхнього виконання. Недарма в багатьох країнах у перші місяці каденції (ті самі “100 днів”) новообрана влада має неформальний імунітет до критики – оновлена довіра суспільства дає змогу втілити виборчу програму там, де це вимагає непопулярних рішень (якщо ця влада є достатньо “дорослою”, звісно).

Навіть якщо припустити, що у Верховній Раді розроблять зміни до Виборчого кодексу щоб провести вибори онлайн, необхідно буде змінити Конституцію так, щоб виключити з неї щонайменше принципи загального і рівного виборчого права і таємницю голосування. Уникнути порушення цих принципів неможливо – можна лише “закрити очі” на це, заклавши міну уповільненої дії в державний механізм. Або ж додати виняток, що допускається відхід від цих принципів у певних умовах (припустимо, що Конституційний Суд якимось дивом погодиться, що такий виняток Конституції не суперечить).

Але тут проблема уже не в кількості голосів та складній процедурі зміни Конституції, а в тому, що вона не може бути змінена під час воєнного стану. А якщо скасовувати воєнний стан, тоді відпадає потреба і в цій монструозній конструкції заради виборів. Проте скасування воєнного стану до закінчення бойових дій (вже не кажучи про те, що профільний закон вимагає значно більше передумов, ніж “просто перестати стріляти”) означатиме скасування багатьох норм і обмежень, які самі по собі здатні перекроїти електоральні карти – наприклад, заборони на виїзд за кордон для військовозобов’язаних.

Мотиви і логіку поспіху Володимира Зеленського, який прагне провести президентські вибори (важливо – лише президентські, без парламентських та місцевих) доки ще є підтримка суспільства і ще не почали задавати питання про дії влади напередодні і під час повномасштабної війни – цілком можна зрозуміти. Зрештою, головний сенс заняття політикою – здобути, зберегти і збільшити владу. Все інше є просто декораціями і супутньою активністю.

Проте мотиви і логіка Володимира Зеленського суперечать позиції більшості навіть не його потенційних виборців, а загалом громадян України, які послідовно дотримуються думки, що проводити вибори до завершення гарячої фази війни не слід. Навіть попри численну критику і корупційні та кадрові скандали у владі та оточенні самого Зеленського, українське суспільство на перше місце ставить не емоції, а довгострокові інтереси держави. Враховуючи високий рейтинг схвалення (на рівні 60-65%), рішення президента наперекір позиції суспільства і всупереч Конституції (гарантом додержання якої він є) – виглядатиме дуже дивно.

Україна перебуває не в тій ситуації, де найбільшою втратою буде втрата посади президентом. Будь-яка загроза для стабільного та безперебійного функціонування держави в умовах війни оплачується смертями її громадян та ризиком зникнення такої держави з карти світу. В умовах російсько-української війни це означатиме ще й зникнення українців як народу і нації, тому що Росія вже двічі не доводила цей процес до кінця, і двічі українці, як тільки виникала нагода, створювали власну державу на тих землях, які Росія вважає своїми. Навіть росіяни здатні навчитися з третього разу і тепер уже не повторять минулих “помилок”.

В цих умовах питання про те, чи доцільно проводити вибори, без крайньої необхідності, до завершення бойових дій, є радше риторичним, ніж юридичним.