Статті

18 грудня народні депутати спробують знову (уже втретє) протягнути законопроєкт № 10242 про посилення кримінального покарання за оприлюднення конфіденційної інформації з публічних реєстрів. Він спрямований, зокрема, проти медіа та тих, хто оприлюднює факти про корупцію і незаконне збагачення чиновників. І попри те, що провідні українські ЗМІ та партнери України виступили проти ухвалення цього законопроєкту в його поточному вигляді, влада вперто продовжує гнути свою лінію – вочевидь, бажаючи уникнути низки нових корупційних скандалів на тлі підготовки до майбутніх виборів.

У 2024 році Володимир Зеленський не підписав найбільше законів за свою каденцію: якщо у 2019 такий був лише один, то цьогоріч вже 14 ухвалених Верховною Радою законів чекають підпису президента понад встановлений Конституцією 15-денний строк. Попередній рекорд був поставлений у 2022 році – 13 не підписаних законів. Чому це погано і як змінити ситуацію – розглянемо далі.

На порядку денному 4 грудня було два знакових законопроєкти – № 10242, яким планувалось встановити кримінальне покарання за оприлюднення конфіденційної інформації з публічних реєстрів, та № 11443, яким внесено зміни до кримінального законодавства щодо відповідальності юридичних осіб.

Перший законопроєкт (№ 10242) негативно вплинув би передусім на ЗМІ, зокрема журналістів-розслідувачів, та громадських діячів і організації, які мають на меті викриття корупції. Наприклад, у разі оприлюднення журналістами даних Держприкордонслужби щодо військовозобов’язаних, які перетинають кордон під час воєнного стану. Або ж у разі оприлюднення інформації про авто, які є у власності чи користуванні чиновників або наближених до них осіб.

Планувалось значно посилити відповідальність за статтею 361-2 Кримінального кодексу, внаслідок чого на період дії воєнного стану відповідальність для осіб, які оприлюднюють конфіденційні дані з публічних реєстрів сягала би 8 років за ґратами. Для порівняння, на сьогодні мінімальним покаранням за той же злочин є штраф від 34 000 грн.

Особливого цинізму цій ідеї додає спроба авторів законопроєкту № 10242 поставити українське суспільство та союзників між вибором – або посилюємо тиск на ЗМІ, або відмовляємось від конфіскації майна корупціонерів, яку монобільшість сама ж і скасувала незадовго до голосування за № 10242.

Завдяки спільній реакції медіаспільноти, вдалось привернути увагу до ризиків цього законопроєкту та його прийняття не відбулось. Однак навряд чи можна назвати це повноцінно позитивною новиною, адже цей законопроєкт збираються повторно (а фактично уже втретє) розглянути в другому читанні. Норму про конфіскацію майна корупціонерів також мають розглянути окремо.

Іншими словами, його ініціатори, нардепи від ексОПЗЖ та “Слуги народу” не полишили ідеї закрити рота журналістам та викривачам корупції та повернуться до цього питання, як тільки спаде увага медіа. До слова, для його ухвалення коаліції все тих же “Слуги народу” та ексОПЗЖ не вистачило всього 13 голосів. “За” проголосували й ті “слуги”, які формально не входять до фракції, наприклад, Мар’яна Безугла.

На жаль, з другим законопроєктом (№ 11443), яким значно збільшено повноваження прокуратури і слідства щодо тиску на бізнес, немає навіть такого половинчастого успіху, як з попереднім.

Суть цього законопроєкту полягає в створенні механізму застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб у спеціальному порядку. Дотепер особливий порядок кримінального провадження застосовувався виключно щодо ряду спеціальних суб’єктів – нардепів, суддів, деяких прокурорів, адвокатів, депутатів місцевих рад, керівництва НАБУ та НАЗК. Це було пов’язано з тим, що такі особи або мають певні гарантії з боку закону (наприклад судді та нардепи), або з огляду на свою професійну роль несуть підвищений ризик стати об’єктом тиску з боку правоохоронців (адвокати).

Проте, ініціатори законопроєкту № 11443 (Давид Арахамія, Олександр Корнієнко та інші) вирішили доповнити главу про спеціальний порядок кримінального провадження нормами, які дозволяють блокувати роботу бізнесу виключно на підставі припущень слідчого про неправомірні “наміри” юридичної особи.

Відповідно до норм законопроєкту, слідчі та прокурори зможуть ініціювати обмеження на розпорядження активами компаній, перешкоджати укладенню значних угод, внесенню змін до установчих документів тощо.

Для цього достатньо звернутись з клопотанням до слідчого судді (на стадії досудового слідства) або до суду (під час судового розгляду). Зайве говорити, що з урахуванням наявної практики схвалювати практично будь-які забаганки слідчих органів, цей інструмент може активно застосовуватись як в банальних корупційних цілях, так і для тиску політичних опонентів, коли в Україні відновиться політичний процес, зупинений з початком повномасштабного вторгнення Росії.

Однак, найбільш кричущим в цій ситуації є навіть не ризики зловживання новими інструментами тиску на підприємців з боку силовиків, а те, що законопроєкт № 11443 фактично запроваджує покарання за те, що у слідства складеться враження, що якась компанія має намір вчинити дії, спрямовані на ухилення від покарання – або що хтось може вчинити такі дії в інтересах компанії. Це навіть не покарання за намір, що вже саме по собі є неприпустимим. Це інструмент для цілковито вибіркового блокування роботи будь-якої юридичної особи в Україні за бажанням слідства та прокуратури.

А для того, щоб не виникало ілюзій щодо реального призначення цих нововведень, у статті 483-7, якою буде доповнено КПК України після набрання чинності законопроєктом, передбачено, що згадані вище обмеження можуть бути застосовані навіть без повідомлення про це представника юридичної особи, до якої вони застосовуються. Іншими словами, після того, як цей законопроєкт підпише президент і його буде опубліковано, будь-який власник чи керівник компанії може в будь-яку хвилину дізнатись, що його підприємницька діяльність заблокована, а він навіть гадки не має – коли, ким і за що.

Які ж висновки українське суспільство та окремі його спільноти можуть зробити з того, що відбулось у Верховній Раді 4 грудня?

Широкий суспільний розголос (а також ймовірно залучення представників країн Заходу, зустріч журналістів з якими відбулась напередодні голосування) досі є якщо не гарантією, то вагомим інструментом для того, щоб українська влада трохи пригальмувала у своєму бажанні безперешкодно насолоджуватись корупційними статками.

Трохи, адже все одно знайшлось 213 нардепів, які були готові проголосувати за законопроєкт № 10242 і він так і не знятий з порядку денного – просто відкладений до “кращих часів”.

В той же час, про законопроєкт № 11443 говорили значно менше, хоча ризики від його ухвалення є значно більш очевидними. Так, було кілька заяв підприємців та бізнес-спільнот, але, як бачимо, жодного ефекту вони не мали. Це означає, що українському бізнесу, якщо той хоче зберегтись саме як бізнес, а не як “гаманці” силового та чиновницького апарату, слід шукати шляхів об’єднання зусиль з тими представниками громадянського суспільства, медіасфери та політиками, які готові представляти інтереси не якогось конкретного підприємця чи галузі, а відстоювати чіткі, незмінні та прозорі правила взаємодії між бізнесом та державою. І готові активно реагувати на неминучі спроби окремих чиновників змінити ці правила на свою користь.

Що ж до українського суспільства, то на нього чекає ще одна боротьба – паралельно з опором російській агресії. Це боротьба з постійними спробами побудувати росію в Україні – ту її частину, де немає ні свободи слова, ні свободи підприємницької діяльності, ні політичних процесів, притаманних будь-якій демократії – лише нескінченне болото чиновницького апарату.

1 грудня стартувала програма президента Зеленського, в межах якої планується роздати по 1000 гривень з грошей платників податків усім охочим громадянам України – незалежно від віку, доходів, соціального статусу тощо. Разом з цим, з 1 грудня набув чинності підписаний напередодні президентом Зеленським закон про значне збільшення податків, зокрема військового збору з 1,5% до 5%.

Хоча інформація про нову ядерну доктрину РФ, яка передбачає значно більше підстав для нанесення ядерного удару, з’явилась в ЗМІ декілька місяців тому, указ про її запровадження Путін підписав лише після того, як США зняли заборону на ракетні удари по території РФ ракетами ATACMS. Хоча політичний мотив такого рішення російської влади є очевидним, однак його ефект виявився далеким від того, на який в Росії сподівались.

10 жовтня 2024 року, напередодні однієї з найважчих зим в новітній історії України, Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 9665, яким посилила відповідальність за зберігання дров без документів. Автори цього законопроєкту пояснювали потребу в його ухваленні необхідністю боротьби з незаконною вирубкою лісів та наближенням законодавства України до норм ЄС в частині регулювання обігу деревини. Мета, загалом, благородна та цілком обґрунтована, однак, традиційно, підвів професійний рівень людей, які цей документ готували та ухвалювали.

Парламентські вибори в Грузії минули, але головна інтрига зберігається досі – яким буде майбутній склад парламенту. Формально, перемогла правляча проросійська партія, а протести, хоч і зібрали чимало учасників, вщухли буквально за кілька годин. Для українців, загартованих двома Майданами, це виглядає як поразка навіть без бою. Проте, з майбутнім грузинським парламентом не все так просто.

Ввечері 25 жовтня президент Володимир Зеленський раптово “повернув” українців у 2008 рік – до війни залишалось 6 років, долар був по 5 грн, а прем’єром – Юлія Тимошенко, яка першою в Україні здогадалась напряму роздавати гроші з державного бюджету заради електоральних бонусів. Щоправда, тоді економічна криза ще не встигла вдарити по Україні, а в Тимошенко наближались вибори, де її головним конкурентом був Віктор Янукович – тоді як в Зеленського російська армія наближається до Дніпра, на армію не вистачає 500 мільярдів гривень, через що влада підняла податки, а курс долара впевнено рухається до 42 грн.

Новини про мільйонні статки керівників обласних МСЕК стали хедлайнерами суспільного порядку денного останніх тижнів, нарівні з планом перемоги Володимира Зеленського, у якому “дипломатично” не згадали про кроки для викорінення корупції – раку, який пожирає українську державу зсередини в той самий час, як російська армія шматує її ззовні. Обшук в голови Хмельницької МСЕК неабияк збурив українське…

Українська влада не шукає простих шляхів… Як і зручних для громадян, економічно доцільних та ефективних для держави. Тому законопроєкт про збільшення податків № 11416-д став втіленням улюбленого податкового принципу голови профільного комітету Верховної Ради, “слуги” Данила Гетманцева – “Оподаткування – це мистецтво общипувати гусака так, щоб він не кричав”. Щоправда, останнє виявилось зовсім не обов’язковим, адже “общипують” навіть попри крики.