Статті

Три роки тому Володимир Зеленський підписав указ про неможливість перемовин з Володимиром Путіним. Два дні тому – заявив про готовність провести особисті перемовини з ним. Виникає питання – що ж робити з тим указом? Адже російська пропаганда вже неодноразово на нього посилалась, як на ознаку “недоговороздатності” України.

Після кількох місяців напружених переговорів щодо, можливо, віртуальних корисних копалин, відповідну угоду між Україною і США нарешті підписали. Фінальний її варіант виявився жорсткішим для України, ніж той, який Володимир Зеленський збирався підписати в Овальному кабінеті Білого дому два місяці тому.

Дональд Трамп вкотре звинуватив Володимира Зеленського у неконструктивній поведінці у питанні перемовин з Росією, ініційованих самим Трампом всупереч позиції України та союзників. За словами президента США, проблема у тому, що Володимир Зеленський “хизується” тим, що Україна ніколи не визнає Крим російським, хоча “Крим навіть не є предметом дискусії”. Ця дивна, на перший погляд, заява вкотре демонструє, що той віртуальний світ, у якому воліє перебувати Дональд Трамп, отримав ще одну тріщину навіть не від зіткнення, а просто від наближення до реальності.

17 квітня відбулось засідання суду щодо скасування указу Володимира Зеленського щодо Петра Порошенка. Суд не ухвалив рішення по суті справи, однак, ті аргументи на користь санкцій, які представники держави озвучили у засіданні, мають значно більше значення для кожного з нас, незалежно від майнового статусу, політичних поглядів чи моральних переконань, ніж будь-яке рішення суду у цій справі.

Верховна Рада ухвалила закон № 9549, який має на меті сприяння розвитку цифрової інфраструктури в Україні. Для цього передбачено суттєве спрощення процедур відведення земельних ділянок для будівництва об’єктів електронних комунікацій, запровадження спеціального сервітуту, прискорення адміністративних процедур на місцях. Водночас цей закон грубо порушує Конституцію в частині загальної рівності перед законом та створює численні корупційні ризики, заплатять за які платники податків. І це проблема.

Цими днями закінчилась драматична історія з (не)підписанням закону №11090. У ньому йдеться про підвищення акцизного збору на тютюнові вироби і, на перший погляд, ні з його ухваленням, ні з підписанням не мало виникнути жодних проблем. Проте, замість підписання ще у 2024 році, набрання чинності з 1 січня 2025 та надходження до бюджету двох мільярдів гривень за минулі 3 місяці, ми отримали черговий приступ прокрастинації президента.

Днями увагу суспільства привернув законопроєкт № 10311, який унормовує та дещо розширює повноваження Національної гвардії України. Завдяки публікації Центру протидії корупції розпочалась дещо емоційна дискусія про те, що цим законом влада збирається надати Нацгвардії можливість ледь не танками чавити учасників громадських акцій.

Кілька днів тому Путін та Лукашенко підписали документ, який надасть громадянам кожної з країн право голосувати і балотуватися на місцевих виборах в іншій. Такий крок несе очевидні ризики щодо суверенітету Білорусі, адже розширює політичні права та можливості росіян (яких суто фізично значно більше) у внутрішній політиці Білорусі. А також посилює загрози для Європи і України, з огляду на експансіоністські наміри російського режиму.

Нещодавно ЄСПЛ оприлюднив рішення у справі “В’ячеславова та інші проти України”, у якому йдеться про протести 2 травня 2014 року в Одесі. Тоді вуличне протистояння між проєвропейськими активістами та учасниками проросійських акцій “за федералізацію” завершилося вбивством двох проєвропейських активістів та пожежею в будинку профспілок, в якій загинули та отримали опіки кількадесят учасників проросійського мітингу. Рішення ЄСПЛ щодо тих подій викликало ряд повідомлень про те, що Суд нібито визнав винною Україну в їхній загибелі.

Ганебна вистава адміністрації Трампа зі спробою “заднім числом” здерти з України гроші за те, що було надано як грант, схоже, наближається до завершення першої дії. Уряди України та США узгодили загальні положення домовленості про майбутню інвестиційну угоду стосовно українських корисних копалин, але водночас не домовились ні до чого конкретного.