Застава є гарантією сумлінного виконання підозрюваним визначених кримінальним процесуальним законом обов’язків – позиція суду

Суд має визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання

Застава — вид запобіжного заходу, який полягає в тому, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний вносить на депозит органу досудового слідства або суду певні гроші або інші матеріальні цінності з метою забезпечення належної поведінки.

Застава є одним із видів запобіжних заходів, який обирають після того, як особа офіційно отримала статус підозрюваного. Як визначив кримінальний процесуальний закон, застава може бути як самостійним видом запобіжного заходу, так і альтернативою арешту. Зазначена альтернатива в більшості випадків залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також від ризиків перебування підозрюваного/обвинуваченого на свободі, нагадали у Рівненському апеляційному суді.

Так, під час проведення досудового розслідування запобіжний захід обирає слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора. Після обрання запобіжного заходу у вигляді застави, останню може внести або сам фігурант або інша фізична особа, або навіть юридична особа.

Суд має кожні 60 днів переглядати рішення про запобіжний захід, а сторона обвинувачення може клопотати про зміну застави або про продовження.

Питання щодо розміру застави вирішується у кожній конкретній справі індивідуально, залежно від фактичних обставин можливого вчиненого кримінального правопорушення, також на розмір застави можуть вплинути матеріальній та сімейний стан особи, ризики можливого переховування особи чи впливу на проведення досудового розслідування та ін.

Зауважимо, розмір застави встановлюється слідчим суддею, судом, у розмірах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК:

• щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, — від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
• щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зауважимо, застава може бути застосована як окремий запобіжний захід, так і як частина взяття під варту. У випадку, якщо слідчий суддя, суд, встановлять заставу як окремий запобіжний захід, підозрюваний, обвинувачуваний не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Також при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слідчий суддя, суд встановлюють розмір застави, сплата якої тягне за собою негайне звільнення взятого під варту. Застава не встановлюється при взятті під варту:

• щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
• щодо злочину, який спричинив загибель людини;
• щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У разі несплати у визначений судом строк відповідної суми застави, особу чекає обрання іншого запобіжного заходу і передусім суворішого.

Після того, як дія запобіжного заходу закінчилася, застава має бути повернута. Однак, у разі коли заставу безпосередньо було внесено самим обвинуваченим і санкція статті, за якою він притягається до відповідальності, передбачає конфіскацію, суд під час постановлення вироку може повністю або частково направити внесені кошти на виконання вироку, однак це може відбутися лише за добровільною згодою самого обвинуваченого.

Нагадуємо, що право будь-якої особи на свободу є непорушним та гарантованим Конституцією Україні, а тримання під вартою – винятковим та найсуворішим видом запобіжних заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом, метою вжиття такого заходу не має бути покарання особи, а має бути насамперед запобігання вчинення нового злочину чи запобігання продовження злочинної діяльності.

Крім того, стаття 194 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Так, застава фактично є гарантією, що підозрюваний чи обвинувачений буде сумлінно виконувати визначені кримінальним процесуальним законом обов’язки, а суд має визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання. У разі невиконання покладених обов’язків, кошти, внесені у вигляді застави підозрюваному/обвинуваченому за рішенням суду не повертаються, а спрямовуються у дохід державі та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд розв’язує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Водночас застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

• Головне управління ДПС в Івано-Франківській області повідомляє, що відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Важливо зазначити, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту контролюючий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.
• На початку грудня 2023 року Рада проголосувала законопроєкт «Про внесення зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про Національний банк України» від 8.09.2023 № 10023. Документ розробили з метою ефективного використання наявного у Національного банку майна, набутого у рахунок погашення боргу за наданими банкам кредитами для підтримки ліквідності у здійсненні заходів з відсічі військової агресії РФ та створення правового підґрунтя для його передачі для потреб оборони держави.
• Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.