Заборона перерахування коштів юрособам на окупованій території до зміни податкової адреси: вирок Касаційного господарського суду та черговий колапс державного управління

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 15 жовтня 2026 року у справі № 910/3831/22 поставив крапку у резонансному питанні, підтвердивши, що будь-яке перерахування коштів юридичній особі, чиїм офіційним місцезнаходженням залишається тимчасово окупована територія, є забороненою законом господарською операцією.

Судова палата чітко наголосила на пріоритеті національної безпеки та недопущенні потенційного фінансування колабораційної діяльності,підкресливши, що судове рішення чи дії виконавців не можуть використовуватися як інструмент в обхід законодавчих заборон, встановлених статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Предметом судового розгляду стала скарга боржника на дії приватного виконавця, який у межах виконавчих проваджень стягнув кошти на користь стягувача з окупованої території. Боржник вимагав зобов’язати виконавця повернути незаконно перераховані кошти. Верховний Суд підтримав цю позицію, зазначивши, що здійснення господарської діяльності такими суб’єктами допускається виключно після офіційної зміни податкової адреси на підконтрольній Україні території. Оскільки на момент виконання рішень кредитор не здійснив належної перереєстрації, законних підстав для перерахування коштів не існувало, хоча після проходження такої процедури стягувач не позбавлений права знову звернутися до виконавчої служби. За результатами розгляду касаційну скаргу залишили без задоволення, скоригувавши рішення лише в частині суми коштів, які підлягають поверненню.

Оприлюднена постанова Верховного Суду яскраво оголює глибші інституційні проблеми української правової та виконавчої систем, які роками залишаються без належної уваги з боку політичного керівництва держави. Поки суди змушені в ручному режимі латати діри в законодавстві та блокувати небезпечні фінансові потоки в умовах воєнного стану, вище керівництво країни демонструє повну відірваність від ключових викликів національної безпеки.

Замість того щоб займатися фундаментальним реформуванням правоохоронних органів, викоріненням корупції в судах, захистом законності та припиненням тиску силовиків і чиновників на органи місцевого самоврядування і чесний бізнес, Президент та уряд продовжують займатися відвертим популізмом. У фокусі уваги Банкової та Кабміну залишаються дрібні комунальні питання, «ручне управління каналізацією» та показові проєкти, тоді як державний апарат захлинається у правовому хаосі, а судова система тоне в проломах законодавства про тимчасово окуповані території.