Як медіа захистити свої новини від крадіжки Телеграм-каналами

Закон про авторське право пропонує власникам твору, права яких порушено, звертатися до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом: від визнання авторства до стягнення винагороди та компенсації моральної шкоди чи збитків, завданих порушенням

Взаємодія телеграм-каналів із продукцією медіа досить часто порушує загальнолюдські уявлення про етику та повагу, тим більше коли питання стосується обопільного “запозичення” новин.  Про це повідомляє Інститут масової інформації.

Водночас межі припустимої поведінки медіа щодо будь-яких “запозичень” окреслюються Кодексом етики українського журналіста або редакційними кодексами, адміністратори телеграм-каналів у цьому питанні обмежуються лише власним баченням та трактуванням таких понять, як інтелектуальна власність, копірайт, плагіат та цитування. Усі ці терміни та їхнє втілення на практиці регулюються авторським правом. У зв’язку з цим варто нагадати або роз’яснити, чи можуть медіа юридично захистити свої права на новинний контент від неправомірного використання.

Перелік творів, які визнаються об’єктами авторського права та підлягають охороні з боку закону, міститься в статті 6 Закону “Про авторське право і суміжні права”. Він не є вичерпним, а тому будь-яке оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавтора), виражене в об’єктивній формі, може бути визнане об’єктом авторського права в розумінні закону.

Тоді як у статті 8 Закону “Про авторське право і суміжні права” міститься вже вичерпний перелік об’єктів, що не охороняються авторським правом. До цього переліку належать також повідомлення про новини або інші факти, що мають характер звичайної пресінформації.

Як наслідок, логічне питання: які новини можна вважати “оригінальними інтелектуальними творіннями”, а які є лише “звичайною пресінформацією”?

Стосовно звичайної пресінформації. Положення про виведення новин з-під дії закону про авторське право було дослівно (з урахуванням перекладу) скопійоване з пункту 8 статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. У протоколах Стокгольмської конференції 1967 року, присвяченої покращенню та вдосконаленню тексту конвенції, зазначалось, що точне значення норми щодо новин залишається незрозумілим.

У 1963 році дослідницька група роз’яснювала, що конвенція не може захищати саме прості новини, оскільки вони не відповідають ознакам літературного чи художнього твору, таким як рівень інтелектуальної творчості, оригінальності чи наявність авторського стилю. Група також вважала положення пункту 8 статті 2 конвенції “зайвим елементом”, однак у тексті конвенції він залишився та згодом став частиною українського закону про авторські права. Твердження про “зайвість” обґрунтовувалося тим, що авторським правом і без того охороняються лише літературні та художні твори, до яких новини не належать.

Щодо оригінальних інтелектуальних творів. Пункт 35 статті 1 Закону “Про авторське право і суміжні права” містить тлумачення терміна “оригінальність”. Це ознака, що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображення творчих рішень, ухвалених автором.

Для авторів текстів новин таке визначення може здаватися незрозумілим, але концепція “оригінальності” занадто суб’єктивна для законодавчого закріплення. Найкраще вона проявляється в судовій практиці або конкретних прикладах.

Українська судова система досі не розглядала випадків належності новин до об’єктів авторського права, а термін “оригінальність” відносно недавно був введений до українського законодавства та ще потребує належного практичного тлумачення. Однак 2012 року апеляційний суд міста Києва в справі № 22-13709 встановив, що статті з аналітикою судових рішень є результатом творчої діяльності, попри очевидну простоту викладу матеріалу та формалізованість мовлення.

Відсутність актуальної судової практики не свідчить про те, що в Україні відсутні випадки крадіжки новин без посилання на першоджерело чи вказівки про авторство.

Наприклад, у липні 2024 року відомий блогер-мільйонник у своєму телеграм-каналі процитував новинний матеріал онлайн-медіа, не вказавши конкретне джерело походження цієї інформації. Хоча сторони конфлікту, зрештою, вирішили спір самостійно, питання про юридичні механізми захисту від подібних порушень залишилося нерозв’язаним до майбутніх прецедентів.

Якщо ознайомитись із вказаним новинним матеріалом онлайн-медіа, можна дійти висновку, що:

1. Текст є коротким та містить лише перелік фактів, без авторських коментарів та явних виявів авторського стилю.
2. З метою підготовки тексту було використано два унікальні джерела інформації, а також підготовлено синопсис попередніх новин щодо теми матеріалу.

Перший висновок є підтвердженням факту, що новина має характер “звичайної пресінформації”, другий висновок – що автор застосував творчий підхід під час підготовки цього матеріалу.

Тож можна зробити висновок, що вибір та використання унікальних джерел і очевидна підготовка до написання тексту свідчать про його оригінальність, а отже і про можливість його визнання об’єктом авторського права (повідомлення про новини, що не мають характер звичайної пресінформації). Водночас не факт, що суддя під час розгляду подібного питання вважатиме так само.

Разом з тим в Україні існують реальні перспективи більшої правової визначеності щодо захисту новинних публікацій навіть без рішень суду.

Країни – підписанти Бернської конвенції можуть доповнювати та розвивати її положення у власних законодавствах, зокрема встановлювати додаткові правила охорони об’єктів авторського права.

Так, 2019 року Європейський парламент та Рада Європейського Союзу з метою захисту видавців преси від агрегаторів новин (до цієї групи можна зарахувати й телеграм-канали) ухвалили директиву № 2019/790. Статтею 15 цього акта запроваджується додатковий захист публікацій у пресі, згідно з яким видавці наділяються правом вимагати доходи від використання їхніх публікацій в інтернеті. Водночас таке право не може бути реалізоване у випадках наявності гіперпосилання в “запозиченнях” або в разі використання агрегаторами новин окремих слів або дуже коротких уривків преспублікацій.

Зауважимо, що директива зараховує вебсайти з новинами до поняття “публікації в пресі”, що частково суперечить змісту пункту 8 статті 2 Бернської конвенції.

Україна, як перспективний член Європейського союзу, рано чи пізно буде змушена узгодити своє законодавство з директивами ЄС.

Вимога щодо обов’язкової наявності ознак оригінальності стосується також фотографій (фотографічних творів) та відеозаписів (аудіовізуальних творів) як можливих складових частин новин. Творчий підхід у виготовленні таких видів матеріалів встановити дещо легше. Так, ключовим елементом, що відрізняє звичайне фото від фотографічного твору, є пряма вказівка на авторство, використання фото для трансляції певної ідеї або використання візуальних покращень чи способів його видозміни.

З погляду закону матеріали є самостійними об’єктами авторського права, а тому питання про їхнє незаконне використання слід розв’язувати окремо від спору про “запозичення” текстової частини новини.

Загалом телеграм-канали можуть без дозволу правовласників і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення вільно доводити до загального відома:

• попередньо опубліковані в медіа статті з поточних економічних, релігійних та соціальних питань;
• твори (зокрема, фотографічні та аудіовізуальні), побачені або почуті під час перебігу поточних подій з метою висвітлення таких подій.

Публічне доведення має відбуватися виключно для короткого інформування читачів про певні актуальні події чи факти. Власники творів також можуть забороняти подібні публікації або встановлювати додаткові правила їхнього оприлюднення.

Водночас правовласникам не варто забувати, що закон про авторське право охороняє лише форму певних творів, але аж ніяк не ідеї чи інформацію про важливі події, які містяться в цих матеріалах.

Щодо порушень авторського права на новинний контент. Загалом до таких порушень можна зарахувати:

• плагіат – публікація твору під іменем особи, яка не є його автором;
• використання творів без дозволу їхнього власника з порушенням умов вільного використання творів;
• використання творів з дозволу їхнього власника, але з порушенням умов, висунутих ним.

Своєю чергою, закон про авторське право пропонує власникам твору, права яких порушено, звертатися до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом: від визнання авторства до стягнення винагороди та компенсації моральної шкоди чи збитків, завданих порушенням. Звісно, для подання позовної заяви потрібно знати як мінімум загальні відомості про особу порушника.

Разом з тим закон містить особливий порядок припинення порушень авторського права з використанням мережі Інтернет. Цей порядок передбачає спрямування заяви про припинення порушення до власника вебсайту (Telegram) або власника облікового запису на цьому сайті (телеграм-каналу). Знову ж таки медіа можуть розраховувати лише на “добру волю”, оскільки вони не мають реальної можливості вплинути на обидва суб’єкти (за умови, що власник каналу є анонімним).

Водночас що стосується самої платформи Телеграм, то 2024 року юристи Центру демократії та верховенства права опублікували дослідження під назвою “Охорона авторських прав в Telegram: Як боротися з вітряками”, в якому наголосили на відсутності в Telegram політики модерації авторського контенту, а також систематичної та оперативної реакції на скарги щодо незаконного вмісту. Загалом дослідження стосується поширених у соцмережі “піратських” матеріалів, а тому даремно сподіватися на лояльніший підхід у модерації новинного контенту.

Так, поки законотворці продовжують дискусії та пошуки способів регуляції і взаємодії з платформою Telegram, малоймовірно, що медіа зможуть захистити свої авторські права на новинний контент від його неправомірного використання телеграм-каналами. Ба більше, редакція закону про авторське право вимагає від авторів та медіа певних зусиль щодо доведення свого права на володіння авторським новинним контентом.