Як коректно комунікувати з ветеранами та ветеранками з інвалідністю: пояснення

Те, як ми говоримо, які слова використовуємо і які питання ставимо, напряму впливає на відчуття гідності, прийняття та безпеки Захисників і Захисниць з інвалідністю

У Волинському обласному ТЦК нагадали про ключові принципи комунікації, які допомагають позбутися стереотипів та упереджень

Мова формує сприйняття

Не використовуйте слово «інвалід». Це зневажливий термін радянського походження, який знецінює людину.

Коректно говорити:

• людина з інвалідністю
• ветеран/ветеранка з інвалідністю
• Захисник/Захисниця з інвалідністю
• людина, яка користується протезом або кріслом колісним

Пам’ятайте: інвалідність — це лише частина фізичного стану, а не визначення особистості. Повага завжди має бути на першому місці.

Не робіть припущень про потреби

Фраза «Давайте допоможу» може звучати нав’язливо. Краще запитати нейтрально:

• «Вам потрібна допомога?»
• «Я можу Вам чимось допомогти?»

Особисті кордони та автономія мають велике значення для ветеранів і ветеранок.

Уникайте героїзації та жалю

Обидва підходи створюють тиск. Не кожній людині комфортно, коли її називають «героєм». Багато Захисників і Захисниць вважають, що це звання належить їхнім полеглим побратимам і посестрам. Так само не варто проявляти жаль. Перед вами людина, яка вистояла, пройшла важкі випробування і має власну силу.

Поважайте приватність досвіду

Питання про поранення, бойовий шлях чи пережиті події можуть бути болючими й тригерними, навіть якщо вони поставлені з добрих намірів. Якщо людина захоче поділитися — вона сама ініціює розмову й визначить її межі.

Говоріть з людиною, а не про її інвалідність

Найкраща підтримка — це звичайне, рівне спілкування: про життя, плани, роботу, буденні речі. Саме так ветерани й ветеранки з інвалідністю відчувають себе частиною спільноти, а не об’єктом особливої обережності.

За матеріалами психологів Гарячої лінії кризової та юридичної підтримки Українського ветеранського фонду Мінветеранів: 0 800 33 20 29.