Як ідентифікувати насильство в цифровому середовищі: пояснення Мін’юсту

27 Листопада, 2024 в 09:29

Щоб вберегтись від кібернасильства, потрібно заздалегідь подбати про свою безпеку в віртуальному просторі

Кібербулінг — умисне цькування щодо визначеної особи у кіберпросторі, як правило, впродовж тривалого проміжку часу. Особу, яка здійснює кібербулінг часто називають «булер», вона діє анонімно, таким чином, щоб жертва не знала від кого походять агресивні дії.

Цифрове насильство є серйозною загрозою для психічного і фізичного здоров’я людини. У цифровому просторі неможливо захистити себе повністю, але цілком реально убезпечитись від ризиків та загроз, інформує пресслужба Міністерства юстиції.

Щоб протидіяти кібернасильству користувачам, необхідно вдосконалювати знання, адаптуватися до нових технологій та знати як його ідентифікувати та діяти у таких випадках.

Як ідентифікувати кібернасильство?

Як зазначається, особливістю цифрового насильства є його здатність переходити в реальний світ, викликаючи проблеми у соціальних відносинах і навіть загрожувати фізичній безпеці. Характерна особливість такого насильства – велика кількість різноманітних способів вчинення злочину. Наприклад:

  • кібербулінг – цькування із застосуванням цифрових технологій. Часто проявляється через поширення брехні або розміщення компрометуючих фотографій; повідомлення або погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди;
  • сексуальне насильство, таке як кібергрумінг – встановлення контакту дорослих з дітьми та молоддю через інтернет для вчинення з ними дій сексуального характеру;
  • шантаж – використання цифрових платформ для вимагання грошей, особистої інформації або матеріальних вигод через погрози публікації компрометуючих матеріалів;
  • майнові злочини – наприклад, фішинг, підроблені магазини;
  • насильницькі злочини – наприклад, кіберзалякування, кіберпереслідування тощо.

Зловмисники у таких ситуаціях часто невідомі, оскільки можуть діяти анонімно, наприклад, за допомогою псевдоніма. Таке насильство може тривати довго, адже інформація в інтернеті часто залишається доступною навіть після її видалення. Це постійно підвищує психологічний тиск на постраждалу особу. Окрім того, втрата приватності через поширення особистої інформації може призвести до руйнування репутації та матеріальних втрат”, – ідеться в повідомленні.

У міністерстві вказали, що для припинення кібернасильства його потрібно ідентифікувати: “Запам’ятайте, що Вас не мають права ображати, принижувати, переслідувати у соціальній мережі, писати Вам нав’язливі повідомлення, коментарі тощо. Всі ці випадки є найбільш поширеними у соціальних мережах та мають ознаки цифрового насильства.

Якщо людина зіштовхнулася з кібернасильством, є декілька порад:

  • ідентифікуйте особу, яка писала Вам образливі коментарі, пости, повідомлення тощо. Збережіть посилання на її сторінку та скриншот сторінки;
  • зробіть скриншоти публікацій, коментарів тощо у соціальних мережах;
  • напишіть заяву у поліцію або подайте електронне звернення до кіберполіції за посиланням та додайте усю збережену інформацію;
  • зверніться за підтримкою до близьких людей та людей яким Ви довіряєте.

Водночас великі платформи, такі як Facebook, Instagram, Youtube зацікавлені в постійній підтримці безпеки своїх користувачів. Тому можна поскаржитися на агресивну поведінку іншого користувача безпосередньо на цих платформах.

Чому це шкідливо?

Постраждалі від цифрового насильства можуть відчувати приниження, розчарування, гнів, стрес, що може призводити до розвитку депресії та тривожних розладів. Поширення приватної інформації без згоди особи порушує її право на приватність, що може призвести до серйозних соціальних та емоційних наслідків.

Це явище може серйозно вплинути на міжособистісні стосунки, порушуючи довіру між людьми і викликаючи глибші соціальні проблеми. Наприклад, особа, яка постраждала від кібербулінгу, може бути змушена відмовитись від участі в публічних обговореннях або припинити свою онлайн-активність. Це явище отримало назву приглушення (silencing) у цифровій сфері.

Так, цифрове насильство — це не лише психологічний вплив, але й реальна загроза для фізичного благополуччя і соціальної активності людини. Це явище не обмежується лише онлайн-простором, а часто має серйозні наслідки для реального життя постраждалих.

Потрібно пам’ятати – щоб вберегтись від кібернасильства, потрібно заздалегідь подбати про свою безпеку в віртуальному просторі. Важливо бути обачними, усвідомлювати можливі ризики і активно захищати свою приватність і безпеку в цифровому середовищі.

Крім того, у випадку кібернасильства ви можете звернутись за порадою та допомогою на Урядову гарячу лінію 15-47.

Нагадаємо, Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування.

Сторони кібербулінгу

Кривдник (булер) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу.

Потерпілий (жертва) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування).

Спостерігач – свідки та (або) безпосередні очевидці випадку булінгу (цькування).

Ознаки кібербулінгу:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (кібербулер), потерпілий (жертва кібербулінгу), спостерігачі (за наявності);
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Форми прояви кібербулінгу:

  • відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
  • розповсюдження (спам) відео та фото відвертого  характеру;
  • тролінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
  • демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
  • створення груп ненависті до конкретної дитини.

Форми кібербулінгу за класифікацією Ненсі Віллард (2007)

  • Образа (англ. flaming): Як правило, відбувається у відкритому публічному просторі Інтернету, за допомогою образливих коментарів, вульгарних звернень і зауважень.
  • Домагання (англ. harassment): Цілеспрямовані, систематичні кібератаки від незнайомих людей, користувачів соціальних мереж, людей з найближчого реального соціального оточення.
  • «Очорнення», поширення чуток (англ. denigration): Навмисне виставлення жертви в чорному світлі за допомогою публікації фото- або відеоматеріалів на Інтернет-сторінках, форумах, в новинних групах, через електронну пошту, наприклад, щоб зруйнувати дружні відносини або помститися експодрузі.
  • Використання фіктивного імені (англ. ipersonation): Навмисно видавати себе за іншу людину, використовуючи пароль жертви, наприклад, для того, щоб образити вчителя.
  • Публічне розголошення особистої інформації (англ. outing and trickery): Поширення особистої інформації, наприклад, інтимних фотографій, фінансового стану, роду діяльності з метою образити або шантажувати, наприклад, експартнера.
  • Соціальна ізоляція (англ. exclusion): Відмова спілкуватися (як на діловому, так і на неформальному рівні), виключення з Instant-Messenger’a групи або ігрової спільноти і так далі.
  • Тривале домагання і переслідування (англ. cyberstalking): Систематичне (сексуальне) переслідування будь-кого, що супроводжується погрозами та домаганнями.
  • Відкрита загроза фізичної розправи (англ. cyberthreats): Прямі або непрямі погрози вбивства кого-небудь або заподіяння тілесних ушкоджень.

Типи кібербулінгу:

  • перепалка (флеймінг) – обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);
  • нападки (домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні канали комунікації;
  • наклеп – поширення неправдивої, принизливої інформації;
  • самозванство – використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;
  • публічне розголошення особистої інформації – поширення особистої інформації, наприклад шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності з метою образи чи шантажу;
  • ошуканство – виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;
  • відчуження (острокізм, ізоляція) – онлайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів;
  • кіберпереслідування – приховане вистежування жертви для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;
  • хепіслепінг – реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в Інтернеті, що можуть привести до летальних наслідків;
  • онлайн-грумінг – побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) з метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.

Як боротися з булінгом, розповідає Координаційний центр з надання правничої допомоги.

Так, педагогічні (науково-педагогічні) та інші працівники закладу освіти у разі, якщо вони виявляють кібербулінг, зобов’язані:

  • вжити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу;
  • за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • звернутись (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України;
  • повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників дитини, яка стала стороною кібербулінгу.

Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок кібербулінгу керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки кібербулінгу (цькування) в закладах освіти. У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу. Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Що робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу:

  1. Зберегти свідчення факту кібербулінгу (листування, коментарі, відео матеріали, зробити скриншоти неправдивої інформації).
  2. Звернутися до:
  • керівника навчального закладу;
  • органів Національної поліції із заявою про вчинення адміністративного правопорушення;
  • якщо дитина стала жертвою кібербулінгу, варто звернутися до управління/відділу протидії кіберзлочинам Департаменту кіберполіції Національної поліції України у відповідній області або направити електронне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення;
  • суду для захисту або поновлення своїх порушених прав, якщо питання в досудовому порядку не вирішено.

Особи, які стали жертвами чи свідками кібербулінгу, можуть звернутися за допомогою:

  • Національна дитяча «гаряча» лінія:  0 800 500 225  або  116 111 (безплатно з усіх мобільних);
  • Національна поліція України – 102;
  • Контакт-центр безоплатної правничої допомоги – 0 800 213 103.

Відповідальність за вчинення кібербулінгу

За вчинення кібербулінгу до кривдника може застосовуватися відповідальність:

Адміністративна

Тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. За адміністративні правопорушення дітей до 16 років несуть відповідальність їхні батьки. За свої дії громадяни від 16 років несуть відповідальність особисто.

Кримінальна 

З досягненням 16 років до кривдника мають застосовуватися санкції Кримінального кодексу України, якщо в його діях є ознаки складу кримінального правопорушення. У випадках особливо жорстокого поводження кривдника з жертвою, кримінальна відповідальність настає з 14 років.