ВС роз’яснив, коли батько не може підтвердити самостійне виховання

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду роз’яснив, що встановлення факту самостійного виховання дитини неможливе в окремому провадженні, якщо між батьками існує спір щодо виконання батьківських обов’язків.

КЦС ВС наголосив, що сам факт проживання дитини з одним із батьків та наявність домовленостей між колишнім подружжям щодо участі другого з батьків у вихованні не є автоматичним підтвердженням того, що дитина самостійно виховується лише одним із батьків.

Верховний Суд також звернув увагу, що апеляційний суд помилково вважав спір адміністративним лише через намір заявника використати майбутнє судове рішення для оформлення відстрочки від мобілізації. На момент звернення до суду жодного рішення ТЦК щодо відмови у відстрочці не існувало, а тому публічно-правовий спір ще не виник.

У справі №686/26736/25 батько дитини звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки. Чоловік пояснював, що встановлення такого юридичного факту необхідне йому для отримання відстрочки від мобілізації відповідно до статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Між колишнім подружжям у 2021 році була укладена і затверджена судом мирова угода, яка визначала місце проживання дитини з батьком та порядок участі матері у вихованні.

Суд першої інстанції залишив заяву без розгляду, дійшовши висновку, що у справі фактично існує спір між батьками щодо виконання батьківських обов’язків. Апеляційний суд скасував це рішення, однак закрив провадження у справі, вважаючи, що спір має розглядатися адміністративним судом. Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду та залишив у силі ухвалу місцевого суду.

Верховний Суд нагадав, що окреме провадження застосовується лише для підтвердження безспірних юридичних фактів. Якщо ж встановлення такого факту пов’язане з оцінкою поведінки іншої особи та може вплинути на її права й обов’язки, виникає спір про право. КЦС ВС підкреслив, що батьки мають рівні права й обов’язки щодо дитини, а розірвання шлюбу саме по собі не припиняє батьківських прав та обов’язків.