Військова служба не перешкода для призначення опікуном — Верховний Суд

Об’єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду встановила, що сам факт військової служби не є автоматичною перешкодою для призначення опікуном недієздатної особи.

Суд зазначив, що можливість реалізації права військовослужбовця бути призначеним опікуном безпосередньо залежить від наявності або відсутності інших осіб, які можуть здійснювати опіку. Законодавство не містить заборони на призначення мобілізованої особи опікуном, проте цей інструмент не може використовуватися для уникнення виконання конституційного обов’язку, якщо інтереси недієздатної особи можуть бути забезпечені іншими родичами.

У справі, що розглядалася, заявник звернувся до суду з вимогою визнати рідного дядька недієздатним та призначити його опікуном. На момент розгляду заявник проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали особу недієздатною, але відмовили у призначенні заявника опікуном, посилаючись на перебування на військовій службі та наявність інших близьких родичів.

Верховний Суд підкреслив, що законодавство про військову службу не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а навпаки — встановлює наслідки такого призначення у вигляді можливого звільнення з військової служби. Інше тлумачення призводило б до дискримінації та порушення принципу рівності прав громадян.

Об’єднана палата наголосила, що у таких справах суди повинні з’ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами, оцінювати їхню здатність виконувати ці функції та досліджувати дійсність намірів військовослужбовця щодо забезпечення прав недієздатної особи. У цій конкретній справі суди встановили наявність інших близьких осіб, тому відмова у призначенні опікуном мобілізованого племінника була визнана обґрунтованою.