Відмова від позову після його задоволення не позбавляє права на витрати – Верховний Суд

Якщо відповідач добровільно задовольняє позовні вимоги вже після звернення позивача до суду, останній має право на повне відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача. Такі висновки сформулював Касаційний цивільний суд у справах №№953/10140/25 та 345/5838/25.

У цих справах суди закрили провадження у справах у зв’язку з відмовою від позову унаслідок задоволення відповідачами позовних вимог уже після пред’явлення позову. Вирішуючи питання розподілу судових витрат у частині судового збору, суди стягнули з відповідачів на користь позивачів 50% сплаченого при поданні позову судового збору. Інші 50% компенсовано за рахунок держави.

Однак КЦС скасував ці рішення в частині повернення позивачам з державного бюджету 50% сплаченого ними судового збору, стягнувши ці кошти з кожного відповідача. Як зазначив суд касаційної інстанції, згідно із частиною 3 статті 142 ЦПК у разі відмови від позову понесені позивачем витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок їх задоволення після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених витрат з відповідача.

КЦС наголосив, що ця норма права є спеціальною, яка уточнює правові наслідки відмови від позову. Натомість загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню в усіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Оскільки у цих справах позивачі відмовилися від позовних вимог у зв’язку з добровільною сплатою заборгованості після пред’явлення позову, наявні правові підстави для стягнення з відповідачів понесених позивачами судових витрат у повному обсязі. КЦС також роз’яснив, що суд зобов’язаний здійснити належний розподіл судових витрат як за заявою учасника, так і з власної ініціативи, забезпечуючи захист майнових інтересів позивача та державного бюджету.