Верховний Суд виправдав водія за наїзд на велосипедиста через недоведений умисел

Верховний Суд залишив без змін виправдувальний вирок водію, який під час конфлікту з велосипедистами здійснив наїзд на ногу одного з них. Суд наголосив, що порушення ПДР не доводить автоматично умисел на заподіяння тілесних ушкоджень.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційні скарги прокурора та представника потерпілого у справі 369/16593/20. Водія обвинувачували за частиною першою статті 125 КК України в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень.

Подія сталася 16 липня 2020 року в селі Ходосівка Київської області. Група велосипедистів оточила автомобіль Audi на світлофорі, стукала по кузову, намагалася відчинити двері і пошкодила дзеркало заднього виду. Двоє велосипедистів заблокували рух автомобіля, ставши перед ним. Водій коротко рушив уперед, внаслідок чого обидва велосипедисти впали, один отримав легкі тілесні ушкодження від наїзду на ногу. Після цього водій об’їхав велосипедистів і залишив місце події.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що водій порушив Правила дорожнього руху, але дійшли висновку про недоведеність головного елемента складу злочину — умислу на заподіяння тілесних ушкоджень. Саме через це водія було виправдано.

Верховний Суд наголосив, що для притягнення до відповідальності за статтею 125 КК України сторона обвинувачення має довести поза розумним сумнівом умисел особи на заподіяння шкоди здоров’ю. Сам по собі висновок про порушення ПДР не може автоматично слугувати доказом такого умислу.

Колегія суддів також звернула увагу на принципову різницю між суб’єктивною стороною порушення ПДР та умисного злочину проти особи. За своєю правовою природою порушення правил безпеки дорожнього руху є необережним діянням, тоді як кримінальна відповідальність за статтею 125 КК можлива лише за умови доведення умисного заподіяння тілесних ушкоджень.