Верховний Суд роз’яснив, як правильно доводити збитки за договором суборенди

Верховний Суд залишив у силі рішення апеляційного господарського суду, який відмовив ФОП у стягненні понад 1,6 млн грн збитків із суборендаря через забруднення асфальтованої території паливно-мастильними матеріалами.

Суд дійшов висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами наявність і розмір заявлених збитків, а також не дотрималася передбаченої договором процедури фіксації пошкоджень та визначення шкоди.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що сам по собі кошторис відновлювальних робіт і висновок експертизи про його відповідність будівельним нормам не є достатнім підтвердженням розміру збитків. Позивач має довести всі елементи цивільного правопорушення — факт порушення, наявність збитків, їх розмір, причинний зв’язок між діями відповідача та шкодою, а також вину боржника.

ФОП та ТОВ у вересні 2024 року уклали договір суборенди частини території з асфальтованим покриттям у Волинській області для стоянки 59 автомобілів. Після завершення користування сторони підписали акт повернення території, у якому зафіксували локальні забруднення у вигляді слідів мастильних матеріалів. Позивачка замовила розрахунок вартості відновлення покриття. Підрядник визначив площу забруднення у 1950 кв. м, а вартість робіт — у 1,668 млн грн.

Апеляційний господарський суд скасував рішення першої інстанції і повністю відмовив у позові. Апеляція звернула увагу, що в договорі та актах приймання-передачі сторони не визначили площу території, переданої в суборенду. Крім того, позивачка не виконала погоджену сторонами процедуру визначення збитків: не створила комісію для фіксації пошкоджень та не оформила відповідний акт, як це було передбачено договором.

Верховний Суд погодився з висновками апеляції та залишив її постанову без змін. Суд підкреслив, що визначення площі пошкодженої території мало ключове значення для розрахунку суми збитків, однак ця площа не була належним чином зафіксована ані в договорі, ані в актах, ані в інших належних доказах. Окремо Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги фактично зводилися до незгоди з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом, тоді як переоцінка доказів не належить до повноважень касаційної інстанції.