Верховний Суд роз’яснив особливості стягнення інфляційних втрат за валютними позиками

Верховний Суд у справі № 761/18405/23 розглянув спір про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за договором позики, де сума боргу була визначена у гривні з валютним еквівалентом у доларах США.

У січні 2020 року між сторонами було укладено договір позики на 3 575 100 грн, що відповідало еквіваленту 150 000 доларів США. Договором передбачалося повернення позики у гривні, але сума платежу мала відповідати валютному еквіваленту. Також сторони погодили пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен місяць прострочення, а також сплату інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Шевченківський районний суд міста Києва частково задовольнив позов і стягнув інфляційні втрати, три проценти річних, пеню та проценти за користування позикою. Київський апеляційний суд частково скасував це рішення, відмовивши у стягненні інфляційних втрат та пені. Суд зазначив, що індексація застосовується лише до зобов’язань у національній валюті без валютного еквівалента.

Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін. Суд наголосив, що індексації підлягає лише гривня, тоді як іноземна валюта індексації не підлягає. Положення статті 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат застосовуються лише до грошових зобов’язань у гривні, а не у гривні з валютним еквівалентом.

У випадку порушення зобов’язання, вираженого у гривні з еквівалентом в іноземній валюті, втрати кредитора від знецінення національної валюти компенсуються механізмом валютного еквівалента, тому додаткове стягнення інфляційних втрат є безпідставним. Верховний Суд також звернув увагу на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким у період воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.