Верховний Суд роз’яснив, коли арешт людини суддею стає злочином

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду виправдав суддю, яку звинувачували у незаконному триманні під вартою двох осіб у київському СІЗО. Суд роз’яснив, за яких умов рішення про арешт може стати кримінальним правопорушенням.

Суддю обвинувачували у тому, що вона в особистих інтересах постановила завідомо неправосудні рішення про тримання під вартою двох потерпілих у СІЗО. Місцевий суд виправдав її за недоведеністю складу злочину, апеляційний суд змінив вирок лише частково.

Верховний Суд підкреслив, що при розгляді обвинувачення у завідомо незаконному триманні під вартою предметом розгляду не є обґрунтованість рішення судді, оцінка обставин або правильність застосування закону. Ці аспекти є підставою для оскарження рішення до вищих інстанцій, але не свідчять про завідому незаконність у значенні статті 371 Кримінального кодексу.

Вирішальною ознакою для засудження за цією статтею є суб’єктивна сторона — прямий умисел та обов’язкова ознака завідомості. Завідомість означає, що суддя мав достеменно усвідомлювати незаконність свого рішення ще до його прийняття. Наприклад, коли докази очевидно свідчать про непричетність особи або про відсутність підстав для арешту.

У розглянутій справі потерпілих затримали при перевезенні автомобільних шин у центр Києва під час протестів на Майдані Незалежності. Суддя заслухала свідків і дійшла висновку про можливу причетність затриманих до цих подій. Верховний Суд зазначив, що за таких обставин не можна стверджувати про завідому незаконність рішення судді.

Сторона обвинувачення має надати докази завідомої незаконності судового рішення, які виходять за межі звичайної оцінки такого рішення вищою судовою інстанцією. Постанову ухвалила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду 26 травня 2026 року у справі номер 369/6970/15-к.