Верховний Суд формує практику під час війни: підходи до доказів та колаборації

Верховний Суд у квітні 2026 року підтвердив вироки за держзраду та воєнні злочини, а також посилив вимоги до перевірки добровільності у справах про колабораційну діяльність.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду розглянув низку справ, пов’язаних із колаборацією, воєнними злочинами та державною зрадою. Особлива увага зосереджена на військових правопорушеннях, злочинах проти національної безпеки та корупційних діяннях.

У справі про примусову паспортизацію у Енергодарі ВС залишив без змін вирок за державну зраду громадянці, яка працювала в окупаційному паспортному центрі. Суд визнав, що її дії були усвідомленими та добровільними, а робота на окупантів підриває суверенітет України. Захист посилався на відсутність доказів умислу, проте Верховний Суд відхилив ці аргументи.

В іншій справі ВС визнав допустимими докази, які були добровільно передані слідчому після деокупації. Суд постановив, що добровільна передача документів не є порушенням процесуальних норм і не робить докази недопустимими.

У справі про колабораційну діяльність у Ізюмі Верховний Суд скасував рішення нижчих судів через неналежну перевірку заяв про примус. Суд наголосив, що добровільність є обов’язковою ознакою колаборації, а обвинувачення має довести її поза розумним сумнівом. Суди зобов’язані ефективно розслідувати заяви про погане поводження.

У справі про воєнні злочини в Бородянці ВС підтвердив вирок російському військовому за жорстоке поводження з цивільними. Суд наголосив, що статус комбатанта не звільняє від дотримання міжнародного гуманітарного права, а відповідальність настає за конкретні дії, що кваліфікуються як воєнні злочини.