Україна втратила 1 бал в Індексі сприйняття корупції–2024

Результати сигналізують про формальний підхід до виконання багатьох реформ або ж свідоме пробуксовування в їх реалізації

Україна отримала 35 балів зі 100 можливих в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI) за 2024 рік і посіла 105 місце з-поміж 180 країн, мовиться на сайті Transparency International Ukraine.

Після відчутного приросту на три бали у 2023 році вже у 2024-му Україна дещо втратила позиції в антикорупційній боротьбі. Основними ж драйверами змін залишаються реформи, спрямовані на євроінтеграцію і виконання міжнародних зобов’язань.

Утім, цьогорічні результати сигналізують про формальний підхід до виконання багатьох реформ або ж свідоме пробуксовування в їх реалізації. Тож певний “застій” у 2024 році вказує на те, що орієнтації суто на програмне виконання взятих Україною зобов’язань недостатньо, а реалізація розпочатих реформ відбувається не так якісно, як планувалося.

Зважаючи на методологічні обмеження, чимало подій осені 2024 року та початку 2025 року не вплинули на результати цьогорічного Індексу. Проте чимало з цих подій можуть посилити негативний тренд у сприйнятті України у розрізі боротьби з корупцією і спричинити подальше погіршення нашого результату в СРІ.

Мінус один —  це поки не показник падіння, але він свідчить про початок стагнації. Це тривожний сигнал для влади, що десь ми зробили недостатньо, —  зазначає виконавчий директор ТІ Ukraine Андрій Боровик. — Навіть попри те, що 35 — це середній результат поміж країн нашого регіону, ми не можемо дозволити собі простою. Зараз на кону наша стійкість у війні, підтримка партнерів і євроінтеграційний рух України. Тому влада має усвідомити цей сигнал і посилити свої реальні антикорупційні зусилля.

Загалом проблема із зупинкою прогресу або просіданням в СРІ характерна і для інших країн регіону. Так, серед країн-кандидаток до ЄС такі результати: за рік не змінилися показники Грузії (53 бали, 53 місце), Чорногорії (46 балів, 65 місце), Туреччини (34 бали, 107 місце). Сербія втратила 1 бал (35 балів, 105 місце), по 2 бали втратили Північна Македонія (40 балів, 88 місце) та Боснія і Герцеговина (33 бали, 114 місце).

Покращити свої показники вдалося лише двом країнам-кандидаткам: на 1 бал виросли позиції Молдови — 43 бали, 76 місце, і аж на 5 балів показники Албанії — 42 бали, 80 місце.

Водночас середній бал по Європейському Союзу цьогоріч знизився на 2 бали й склав 62 бали.

З-поміж сусідів Україна і надалі випереджає РФ — країна-терористка у 2024 році втратила аж 4 бали і з 22 балами посідає 154 позицію. І так само продовжує падіння РБ — північна сусідка торік теж втратила 4 бали, і тепер з 33 балами знаходиться на 114 сходинці.

Як і торік, результати України в Індексі сприйняття корупції–2024 обраховували на основі восьми досліджень, котрі охопили період з лютого 2021 року по вересень 2024 року включно. У 3 з них відбулося зростання показників, а у 5 — зниження. При цьому у дослідженнях, які серед іншого досліджують питання політичної корупції, Україна погіршила свої результати.

У цей період відбулося чимало як негативних, так і позитивних подій, що вплинули на сприйняття корупції в нашій країні. Серед тих факторів, які позитивно вплинули на результат: відновлення публічного е-декларування та звітування партій, ухвалення Державної антикорупційної програми, оновлення законодавства про закупівлі Міноборони та діяльності НАБУ-САП та загалом активна робота антикорупційних органів. За останні два роки Вищий антикорупційний суд виніс 142 вироки у топкорупційних справах, серед яких найгучніші щодо судді Миколи Чауса, екснардепів Андрія Одарченка, Олександра Онищенка та Руслана Сольвара.

Серед негативних тенденцій відмічено, наприклад, загрози щодо ефективної реалізації ДАП через саботаж деяких корумпованих держорганів. Також за останні два роки відбувалися спроби тиску на журналістів та громадськість, випадки політичного впливу у різних сферах, скандал із витоками в НАБУ та у закупівлях Міноборони чи в межах відбудови — від справи Гринкевичів до відбудови Охматдиту.

Ще низка значущих резонансних подій, які безпосередньо впливають на сприйняття корупції, цьогоріч опинилися поза досліджуваним періодом. Серед них скандал щодо корупції в МСЕК, закупівлі неякісних мін, відмова міжнародної компанії брати участь у відбудові Гостомеля через вимогу хабарів та інші скандали повʼязані з використанням політичного впливу. Але всі ці події так чи інакше будуть враховані у наступних дослідженнях.

Для подолання стагнації та посилення антикорупційного поступу Україні варто зосередитися на продовженні розпочатих реформ та повноцінному виконанні міжнародних зобов’язань. Загалом можна визначити три ключові міжнародні документи, які формують траєкторію для подальшого розвитку України у різних сферах, зокрема антикорупційній:

• Ukraine Facility Plan;
• Звіт про розширення ЄС щодо України;
• програма МВФ в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF).

Від повноти і реальної якості виконання Україною рекомендацій, викладених у цих документах, залежить подальший євроінтеграційний рух, стійкість і розвиток нашої держави, у тому числі й у сфері боротьби з корупцією.

Читайте також: Ризики та перспективи боротьби з корупцією в Україні

Як раніше повідомляло НАЗК, 2 жовтня 2023 року ВАКС ухвалив рішення першої інстанції щодо виплати винагороди викривачу в іншій справі.

Про те, як наразі розвивається інститут викривання в Україні, які результати роботи першого року Порталу повідомлень викривачів та які необхідні подальші законодавчі зміни, можна прочитати тут. Про необхідність врегулювання статусу викривача у кримінальному процесі можна докладно прочитати тут.

Загальнонаціональне опитування «Стан корупції в Україні 2023: сприйняття, досвід, ставлення» продемонструвало зростання готовності  громадян до викривальної поведінки. Загальний рівень суспільного схвалення громадян, які подають скарги щодо корупції до уповноважених органів, зріс з 71% у 2021 році до 81% у 2023 році.

Відсоток громадян, які декларують готовність долучатися до організованої протидії корупції, суттєво зріс, але найчастіше респонденти готові долучатися до пасивних форм антикорупційної діяльності: повідомляти про випадки корупції у ЗМІ та соціальних мережах (31% у 2023 році порівняно з 22% у 2021 році) та ініціювати та підписувати електронні петиції (27% у 2023 році порівняно з 23% у 2021 році).

Україна не є першою країною щодо започаткування виплати винагороди викривачам. Практика виплати винагороди існує до прикладу в США, Литві, Чорногорії, Південній Кореї, однак різняться законодавчі вимоги щодо реалізації такого права та умови виплати винагороди. У заохоченні викривачів Україна йде шляхом, який довів свою ефективність в інших країнах. Так, наприклад, Закон про наклеп в США фіксує, що викривачі можуть отримати винагороду в розмірі 15-25% від будь-яких вилучених коштів і штрафів.

Щоб мати статус викривача, особа має відповідати критеріям викривача. Здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною. Наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені. Повідомлена особою інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. У разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем.

Аналогічні вимоги до особи викривача передбачені, наприклад, і у законодавстві Великобританії – там викривачами є працівники або колишні працівники відповідного підприємства, які виявили правопорушення в ході виконання своїх трудових обов’язків – це збільшує можливість підтвердження інформації доказами (документацією, обставинами правопорушення тощо).

Додамо, в Україні покарання суддів за корупційні злочини є скоріше винятком, ніж правилом. До створення Вищого антикорупційного суду таких прецедентів взагалі не було: частково через завантаженість, частково через корупцію та кругову поруку місцеві суди не дослухали до вироку жодної справи, пише Слово і Діло.