У Раді запропонували впровадити механізм самозаборони на отримання кредитів
Як передбачається, механізм самозаборони на отримання кредитів сприятиме боротьбі із шахраями, які сьогодні чинять злочини в цій галузі
Протягом усієї каденції Верховної Ради 9-го скликання відбуваються системні зміни законодавства щодо кредитування фізичних осіб. Зокрема, зменшено стелю ставки, котра сьогодні складає один відсоток на день; наведено лад у питанні колекторів, які неетично поводилися з позичальниками. Надалі важливим завданням є впровадження в Україні механізму самозаборони на отримання кредитів, що сприятиме боротьбі із шахраями, які сьогодні чинять злочини в цій галузі. Про це сказала членкиня фракції «Слуга Народу», членкиня парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ольга Василевська-Смаглюк.
Минулого року був ухвалений за основу законопроєкт про бюро кредитних історій, що є частиною масштабних змін, які впроваджує Верховна Рада на ринку кредитування. Документ передбачає запуск в Україні механізму самозаборони на отримання кредитів. Усі, хто не хоче, щоб їхніми фінансовими даними скористалися сторонні особи й отримували на них кредити, зможуть заблокувати видачу кредитів шляхом натискання однієї кнопки в «Дії» або написання заяви у ЦНАП. Після цього інформація про самозаборону потрапить до реєстру, який, за нашими очікуваннями, вестиме Національний банк, – зазначила політикиня.
За її словами, після таких дій бюро кредитних історій буде розуміти, що особа не бажає сама брати кредити й не хоче, щоб на неї брали кредит.
Це допоможе боротися із шахраями, які сьогодні беруть кредити, а платити доводиться тій особі, на яку було оформлено позику. Зокрема ми захищаємо наших військовослужбовців та членів їхніх родин, які стають жертвами шахраїв. Наші воїни, які перебувають безпосередньо на лінії бойового зіткнення, часом втрачають свої телефони або зникають безвісти, а їхніми телефонами користуються шахраї, які, отримавши доступ до онлайн-банкінгу, беруть кредити, – додала депутатка.
Вона наголосила, що після ухвалення законопроєкту у другому читанні та набуття ним чинності значно складніше буде втілювати шахрайські схеми у галузі кредитування.
Раніше Верховна Рада прийняла у першому читанні за основу проєкт Закону про кредитну історію, реєстр. №14013.
Тоді автори пояснили, що метою посилення захисту прав позичальників, покращення обміну інформацією на кредитному ринку, заохочення відповідального кредитування та забезпечення цільового використання кредитної історії для оцінювання кредитоспроможності, управління кредитним ризиком і здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів.
Серед новел, за словами Василевської-Смаглюк, уточнення прав суб’єктів кредитної історії, зокрема права на доступ до своєї кредитної історії, порядок її зміни або видалення у разі включення до кредитної історії недостовірних даних, а також запровадження механізму «самозаборони» на отримання кредитів для захисту від шахраїв. «Якщо кредит попри заборону все ж видадуть – він буде вважатися недійсним (нікчемним)», підкреслила депутат.
Законопроєктом пропонується врегулювати такі питання:
1) обсяг інформації, що включається в кредитну історію, регулярності її оновлення, строків зберігання даних у кредитній історії (до 10 років), порядку їх знищення;
2) права та обов’язки користувачів та постачальників даних, зокрема щодо обов’язкового регулярного оновлення інформації про виконання грошових зобов’язань;
3) права суб’єктів кредитної історії, включаючи право на доступ до своєї кредитної історії, порядок її зміни або видалення у разі включення до кредитної історії недостовірних даних;
4) правові наслідки (у вигляді нікчемності правочину) у разі укладення кредитного правочину з суб’єктом кредитної історії після поширення на ринку кредитування інформації про його небажання укладати кредитні правочини, механізм поширення такої інформації;
5) право близьких осіб суб’єкта кредитної історії, який зник безвісти за особливих обставин, на доступ до його кредитної історії (норма діятиме тимчасово, на період дії воєнного стану);
6) заборона використання інформації з кредитних історій третіми особами без згоди суб’єкта кредитних історій та санкції за порушення таких заборон;
7) порядок авторизації бюро кредитних історій, зокрема: встановлено вимоги до їх структури власності, бездоганної ділової репутації керівників та власників істотної участі, системи внутрішнього контролю, до забезпечення бюро кредитних історій кіберзахисту, інформаційної безпеки;
8) механізм транскордонного обміну даними з бюро кредитних історій за умови наявності згоди суб’єкта кредитної історії на такий обмін;
9) нагляд Національним банком за діяльністю з ведення кредитних історій та право застосовувати адекватні коригувальні заходи та заходи впливу за порушення вимог законодавства;
10) правові засади створення та функціонування публічного електронного реєстру – Реєстру бюро кредитних історій;
11) правові засади розкриття бюро кредитних історій інформації, що становить банківську таємницю, таємницю фінансової послуги.
Водночас Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) парламенту надало чимало зауважень до цього законопроєкту.
Зокрема, Закон «Про споживче кредитування» пропонується доповнити нормою, згідно з якою кредитодавець, новий кредитор мають право надати залученій ними колекторській компанії для донесення до споживача інформації про необхідність виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит при врегулюванні простроченої заборгованості інформацію з кредитної історії споживача, визначену пунктом 1 ч. 1 статті 6 Закону «Про кредитну історію». Колекторська компанія має право використовувати отриману від кредитодавця, нового кредитора інформацію лише з метою взаємодії зі споживачем при врегулюванні простроченої заборгованості за договором про споживчий кредит, до якого залучена така колекторська компанія, або якщо споживач є представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем за таким договором про споживчий кредит. Використання колекторською компанією інформації з іншою метою є порушенням вимог щодо взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки).
Однак, на думку ГНЕУ, включення такого положення не відповідає переліку обмежень певних дій, які забороняється здійснювати кредитодавцям, новим кредиторам, колекторським компаніям та іншим особам, залученим до взаємодії зі споживачами. Крім того, у проєкті нечітко визначено порядок передачі інформації про поручителів або спадкоємців, зокрема, передача такої інформації може бути необґрунтованою, оскільки їхня участь у врегулюванні заборгованості не має чіткого обґрунтування.
Також ГНЕУ акцентувало, що одним з ключових питань при регулюванні обігу інформації про кредитні історії є питання захисту і обробки персональних даних.
Як зауважили у ГНЕУ, «у даному аспекті не викликає сумніву, що збір, обмін та зберігання персональних даних позичальника з метою оцінки його платоспроможності є допустимими з погляду захисту прав інших осіб, суспільних інтересів. Водночас питання виправданості та масштабу державного втручання в приватне життя на предмет дотримання принципу пропорційності (ненадмірності) персональних даних щодо легітимної мети у супровідних документах до проєкту не розглядаються».
Зокрема, застереження викликає пропонований обсяг інформації, що складає кредитну історію.
Виглядає незрозумілою необхідність збирання інформації про адресу фактичного місця проживання фізичної особи, ФОП; відомостей про поточну трудову діяльність та повідомлений суб’єктом кредитної історії рівень доходів; відомостей про цивільний стан суб’єкта кредитної історії та кількість осіб, які перебувають на його утриманні тощо. Так само, пропоноване у проєкті розширення переліку видів діяльності, які можуть здійснювати кредитні бюро і до яких можуть бути віднесені «надання послуг для мінімізації кредитних ризиків та оцінки кредитоспроможності суб’єктів кредитної історії з використанням інформації, що складає кредитну історію; розробка для Користувачів скорингових моделей та програмного забезпечення, необхідного для впровадження таких моделей; надання послуг для забезпечення верифікації та ідентифікації; надання послуг для запобігання та боротьби з шахрайством; надання статистичних та аналітичних послуг з використанням інформації, що складає кредитну історію», не дозволяє визначити зміст відповідних послуг, зокрема, те, чи підлягає використанню в ході їх надання персональна інформація, та, відповідно, оцінити допустимість її використання – зауважили в експертному управлінні.