Судова оцінка меж необхідної оборони та наявності безпосередньої загрози: ухвала Херсонського апеляційного суду

Суд залишив без змін вирок першої інстанції у справі № 766/14683/25, яким жінку засуджено до п’яти років позбавлення волі за умисне тяжке тілесне ушкодження свого сина (ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України), та відхилив доводи захисту про перебування обвинуваченої у стані необхідної оборони. Про це повідомила пресслужба Херсонського апеляційного суду. 

Обвинувачена та її захисник в апеляційній скарзі клопотали про перекваліфікацію дій на ст. 124 КК України (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони) або застосування ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Захист аргументував це історією попередніх побутових конфліктів та наявністю систематичних звернень до органів поліції.

Розглядаючи справу, колегія суддів наголосила на правовій природі інституту необхідної оборони (ст.36 КК України):

• Захисні дії визнаються правомірними виключно за наявності реального та наявного суспільно небезпечного посягання, що створює безпосередню загрозу в момент заподіяння шкоди.
• Наявність попередніх конфліктів між сторонами чи факт натягнутих сімейних стосунків самі по собі не доводять існування безпосередньої загрози під час конкретного інциденту.
• Судом установлено, що на момент завдання ножового удару потерпілий уже припинив протиправні дії. Оскільки загроза на той момент була відсутня, завдання шкоди після завершення посягання не може розцінюватися як необхідна оборона чи її перевищення.

Апеляційний суд також не знайшов юридичних підстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням. Попри наявність пом’якшувальних обставин (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність попередніх судимостей), суд урахував обтяжуючі обставини:

• вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння;
• вчинення злочину щодо члена сім’ї (близького родича);
• високу суспільну небезпеку заподіяного шкоди (тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння).

Ухвалою від 15 вересня 2026 року Херсонський апеляційний суд залишив апеляційні скарги без задоволення, а вирок Херсонського міського суду про призначення 5 років реального позбавлення волі — без змін.