Суддя ВС закликав перестати толерувати подання безперспективних заяв

Суддя акцентував на додаткових витратах, тож рішення, на його думку, сприятиме зменшенню непропорційних затрат

Чи слід надавати дозвіл на виконання арбітражного рішення, якщо у боржника немає майна в Україні, та яка процесуальна мета такого дозволу; чому для розгляду відповідних справ варто передбачити спрощене провадження; яка доля арбітражного застереження в договорі, визнаному фраудаторним, і про можливість перегляду відповідних справ палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду?

Про це розповів суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат, обговорюючи пропозиції щодо вдосконалення арбітражного законодавства України, які Українська Арбітражна Асоціація подала до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, повідомляє Судова влада.

Зокрема, пропонується дозволити надання дозволу на виконання арбітражного рішення безвідносно до наявності в Україні боржника чи його майна на момент розгляду заяви стягувача (що дозволить стягувачу потім оперативно арештувати майно боржника, якщо воно з’явиться на території України). Василь Крат зазначив, що певна логіка в цьому є. Однак зауважив, що завжди повинна бути якась процесуальна мета. Суд не може розглядати справу, якщо такої мети немає, це суперечить принципам процесуального права. В цьому випадку виходить, що суд має розглядати справу і давати дозвіл на виконання рішення про всяк випадок (а що як колись майно з’явиться). Це нагадує превентивний захист у цивільному праві.

Доповідач припустив, що суд може розглядати справу про визнання та виконання арбітражного рішення, якщо мова про потенційне майно: наприклад, боржник подав заявку на реєстрацію торговельної марки або патенту. За таких обставин є обґрунтування необхідності розгляду такої справи за відсутності майна. В інших випадках суд буде витрачати ресурс на ухвалення невиконуваного рішення, це будуть непропорційні затрати. Тобто повинно бути розумне пояснення, для чого потрібен дозвіл на виконання арбітражного рішення, якщо в боржника немає майна.

Василь Крат зазначив, що загалом треба перестати толерувати подання безперспективних заяв. На стадії касації існують процесуальні фільтри. В апеляційній інстанції їх немає, а сторони оскаржують рішення попри очевидну відсутність перспектив, про всяк випадок. На розгляд цих справ витрачаються гроші платників податків.

У пропозиціях запропоновано передбачити розгляд судом заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Василь Крат підтримав таку ініціативу. Зазначив, що це сприятиме зменшенню непропорційних затрат. За словами судді, в 90 % випадків розгляду відповідних справ немає необхідності у виклику сторін, це лише ускладнює та продовжує процес.

Тут мова про формальне отримання дозволу. Це має бути швидко. А якщо виникає необхідність у виклику сторін, то треба їх викликати. Доцільно встановити, коли виклик сторін обов’язковий, але це мають бути винятки, – сказав доповідач.

Також суддя підтримав пропозицію вилучити із закону вимогу про подання суду оригіналу арбітражної угоди. При цьому він зауважив, що в ЦПК України, ГПК України вживається термін «угода», притаманний ЦК УРСР 1963 року. Водночас у проєкті змін до законодавства не передбачається його замінити. Натомість, акцентував доповідач, цей термін слід замінити на «правочин».

• Досвід професійної діяльності адвоката, котрий здійснював таку діяльність до набрання чинності законом «Про адвокатуру» від 19.12.1992 № 2887-XII, підтверджується належно засвідченою копією рішення про прийом у члени колегії адвокатів.
• Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
• Відвід у кримінальному процесі – це усунення учасників кримінального процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора (або за власною ініціативою того, хто відводиться — самовідвід) за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.
• Виконавче провадження в Україні — виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.