Суд: небажання дитини спілкуватися з батьком — не провина матері

Чернівецький апеляційний суд розглянув справу, в якій батько вимагав оштрафувати матір за невиконання рішення про організацію спілкування з сином. Суд прийняв звіт матері та відхилив скаргу батька.

Після розлучення батьків малолітній син за рішенням суду залишився проживати з матір’ю. Суд зобов’язав матір щодня забезпечувати дитині можливість спілкуватися з батьком через Viber або Telegram. Однак рішення тривалий час не виконувалося, тому батько вимагав визнати його невиконаним, оштрафувати матір та зобов’язати подати новий звіт.

Шевченківський районний суд Чернівців прийняв звіт матері про виконання рішення, але батько оскаржив цю ухвалу. Чернівецький апеляційний суд залишив скаргу без задоволення.

Матеріали справи, зокрема акти державного виконавця, відеозаписи спілкування та висновки психологів, засвідчили, що мати послідовно намагалася організувати контакт дитини з батьком. Проблема полягала в іншому — син стабільно відмовлявся виходити на зв’язок із батьком. За висновком психологів, це небажання мало травматичне походження і не було наслідком впливу чи навіювання з боку матері.

Апеляційний суд зазначив, що на формування небажання дитини спілкуватися з батьком могла вплинути сукупність об’єктивних життєвих обставин — розлучення батьків, проживання з матір’ю окремо від батька, самовільна зміна місця проживання дитини батьком, відсутність контакту з матір’ю, знову повернення до матері.

Суд посилався на позицію Верховного Суду, згідно з якою примушування дитини до спілкування всупереч її волі фактично є психологічним тиском і суперечить її праву на розвиток у безпечному та стабільному середовищі. Також суд взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини у справі «М.С. проти України», згідно з якою в будь-яких рішеннях щодо дітей найкращі інтереси дитини мають першочергове значення. Суд дійшов висновку, що причина невиконання полягала не в бездіяльності матері, а в об’єктивному психоемоційному стані дитини.