Розрахунок пайової участі та нарахування фінансових санкцій: правовий висновок Об’єднаної палати КГС ВС

Об’єднана палата КГС ВС ухвалила постанову у справі № 922/2047/25 від 2 жовтня 2026 року, сформулювавши ключові правові позиції щодо порядку обчислення розміру несплаченої пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту, а також періоду нарахування інфляційних втрат і 3 % річних. Про це повідомила пресслужба Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 

Судова колегія роз’яснила часові рамки та показники для визначення суми пайового внеску, якщо договір між забудовником і міською радою не укладався. Для об’єктів, будівництво яких розпочато після 1 січня 2020 року, розмір пайової участі розраховується за показниками, що діяли на момент початку будівництва. Водночас для об’єктів, зведення яких розпочалося до 1 січня 2020 року, які станом на цю дату не були введені в експлуатацію і щодо яких договір не укладався, розмір пайового внеску визначається чітко станом на 1 січня 2020 року — дату набрання чинності Законом України від 20 вересня 2019 року № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Верховний Суд наголосив на юридичному розмежуванні вимог про повернення коштів. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, стягнення несплаченого пайового внеску є поверненням безпідставно збережених коштів, а не компенсацією за прострочення виконання зобов’язання. Натомість нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України починається з дня, наступного за днем прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію, коли виникає обов’язок щодо компенсації прострочення.

У справі за позовом прокурора до фізичної особи – підприємця щодо об’єкта, будівництво якого розпочалося у 2019 році та завершилося у 2023 році, ОП КГС ВС підтвердила правильність розрахунку пайової участі станом на 1 січня 2020 року та нарахування фінансових санкцій від дня прийняття об’єкта в експлуатацію. Касаційну скаргу прокуратури залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін.